Українська народна пісня «Батістовая хустина» – це зворушлива мелодія, що розповідає про кохання та зраду, передаючи глибинні почуття українського народу. Цей скарб дійшов до нас завдяки дбайливому збереженню та передачі пісенної спадщини від покоління до покоління.

У 1990 році пісню «Батістовая хустина» українська народна пісня, яка відома своєю емоційністю, була передана народному аматорському фольклорному колективу «Світлиця» Зосею Опатовською. Саме від цієї талановитої хранительки народної пам’яті колектив почув цей зворушливий твір, що невдовзі став окрасою їхнього репертуару, додавши до нього ще одну перлину української пісенної культури.

Софія Володимирівна Опатовська, народжена у 1925 році, була шанованою жителькою села Ратнів. Вона втілювала собою тип людини, яка все життя присвятила збереженню та передачі народної пам’яті, зокрема через пісенну творчість. Софія Володимирівна володіла величезним арсеналом українських народних пісень – від обрядових до ліричних, від жартівливих до історичних. Її голос був справжнім живим скарбом, що приваблював односельців та фольклористів, які прагнули занотувати ці пісні, аби зберегти їх для прийдешніх поколінь.

Протягом свого життя Софія Володимирівна віддано працювала в колгоспі, переважно на польових роботах. Вона розділила долю багатьох жінок свого покоління: ранні сходи в полі, виснажливі жнива під пекучим сонцем, праця, що вимагала неймовірної витривалості та сили. Але навіть у найтяжчій роботі пісня завжди була її вірною супутницею – вона підтримувала дух, піднімала настрій та додавала невичерпної снаги.

Окрім напруженої роботи, Софія Володимирівна брала активну участь у культурному житті свого рідного села. Вона була невід’ємною частиною товариства «Просвіта» села Ратнів, яке відігравало ключову роль у збереженні та поширенні української культури, мови та національних традицій.

Софія (Зося) Опатовська залишила по собі не лише спогади про довге трудове життя, але й безцінну духовну спадщину – сотні українських народних пісень, що жили в її серці та лунали з її уст. Саме завдяки таким відданим людям, як Софія Володимирівна, українська народна пісня не згасла, а й досі продовжує дарувати радість та натхнення новим поколінням, зберігаючи культурний код нації.

У 90-х роках керівник народного гурту «Світлиця» Васьковець Ольга продовжила цю благородну справу – збирати та зберігати українські народні пісні, що передавалися з вуст в уста. Її діяльність стала гідним продовженням традицій попередників і важливим етапом у збереженні духовної спадщини села Ратнів, особливо такої пісні як «Батістовая хустина».

Гурт «Світлиця» став своєрідним духовним спадкоємцем діяльності товариства «Просвіта», яке протягом багатьох десятиліть плекало любов до української пісні, мови та культури. Завдяки невтомному ентузіазму та глибокій відданості Ольги Васьковець та всіх учасників гурту, багатий пісенний скарб Ратнева не був загублений, а продовжив жити у виступах, записах та серцях слухачів, зберігаючи українську пісню.

Автентичне виконання: https://youtu.be/qgsc4cf4bto?si=4bccQL-cNpb7dn2E

Новітня варіація у сучасному звучанні: https://youtu.be/V3_ZYf6A5cg?si=jwIk_380vFGMLWyJ