Україна повертає своїх героїв додому. Відбулося вже декілька етапів репатріації тіл та обміну полоненими. Кількість звільнених українців зростає, і ми з нетерпінням чекаємо на повернення ще більшої кількості наших захисників найближчими днями. Кожен обмін – це велика перемога і крок до возз’єднання родин.

Особливо емоційним був четвертий етап обміну, коли родини мали змогу зустріти своїх близьких відразу після повернення. Ці зустрічі були наповнені сльозами радості та безмежною любов’ю. Рідні вірили у всі прикмети та забобони, готуючись до зустрічі: хтось купив вудку, хтось торт та колу, щоб порадувати своїх героїв після довгої розлуки.

Про це йдеться у матеріалі кореспонденток ТСН Наталії Нагорної та Неллі Ковальської.

«Четвертий етап обміну відбувся, і про це першими дізнаються рідні, отримуючи особисті повідомлення. Крики радості неможливо сплутати ні з чим. Вікторія дізналася, що її 26-річний брат, захисник „Азовсталі“, вже на волі», — йдеться у сюжеті. Кожен такий обмін – це шанс на нове життя для наших захисників.

Поруч стрибає від щастя Анастасія — свого коханого Сашка Чухраєва чекала понад 3 роки. До радості дівчат з найкращою новиною доєднується Валентина — обміняли її батька Євгена Анатолійовича. Довгі роки очікування нарешті завершилися.

«А я мамі казала, буде вудочка, я купила вудочку, хлопці останнього року звільнялися і казали, що він хоче купити вудочку, купити машину і поїхати на рибалку, я мамі кажу, буде вудочка, папу поміняють, і от я неодавно пішла і купила цю вудочку», — каже Валентина. Віра у краще ніколи не згасала.

Батько Валентини був важко поранений в Маріуполі. Він повернутися з полону напередодні свого 58 дня народження — свято післязавтра. Це найкращий подарунок, який він міг отримати.

Найстаршому у цьому етапі обміну — 63 роки, наймолодшому — 21. Мама наймолодшого показує нам на телефоні сповіщення — її Жора вдома. Кожен вік має значення, коли йдеться про повернення додому.

У цей час на кордоні вже довга черга зі швидких та три великі автобуси. Хлопці в синьо-жовтих прапорах дзвонять додому. Серед них і той самий наймолодший Георгій показує, що у полоні йому відтяли палець. Жахливі наслідки війни ніколи не будуть забуті.

«Вказівний палець. Я спитав за що, вони сказали, він тобі більше не потрібен. І відрубали», — каже він. Нелюдська жорстокість вражає.

У натовпі тих, хто зустрічає звільнених з полону і вже дочекалися дзвінка, легко впізнати родини Сергія, Максима та Олексія — їм додзвонилися рідні. Кожен дзвінок – це надія і щастя.

Зустрічати Сергія приїхали уся родина — морський охоронець сам родом з Чернігова, повертається у рідне місто — тож матиме змогу обійняти відразу усі. Рідні переживають — до полону брат важив 120 кілограмів, з яких половину втратив. Важка реальність полону.

Спочатку — вже за традицією, у дворі вишиковуються автівки швидких: тут важкопоранені та тяжкохворі. Ігор та Данило йдуть на милицях, переказуючи вітання тим, хто чекає вдома. Підтримка і солідарність мають велике значення.

Валентина — та, що приїхала на обмін з вудочкою, нарешті цілує свого батька. Йому поки важко пересуватися самотужки — але з крісла колісного він посилає у натовп повітряний поцілунок. Валентина показує — раніше батько був дужим. Зараз він дуже схуд. Зміни, які приносить війна.

Родичі вже встигли подивитися офіційні фото з обміну на кордоні і знайти серед схудлих облич потрібні. Кожна деталь має значення.

Трохи далі від очікуючих стоїть Андрій — він повернувся з полону раніше і ще не бачив рідних. Сашко та Жора, про звільнення яких ми вже чули, виходять з автобусу, і теж вишукують своїх. Рідні несуться через двір. Здалеку чутно, як сестра вікторія та дівчина Анастасія знаходять Сашка — зустріч починається з освідчення. Анастасія погоджується вийти заміж за Сашка. Любов перемагає все.

«Я дочекалася його і це найголовніше. Але він сказав, котик, ти вийдеш за мене і я вийду», — каже вона. Вірність і відданість вражають.

Не випускають з обіймів і морських прикордонників з Маріуполя.

Після обіймів — безкінечні подяки — тим, хто забирав рідних на обміні. Вдячність не має меж.

«Цей прапор подарувала мати звільненого сьогодні офіцера з полону. Для мене це особисто дуже важливий емоційний момент і честь. Це сама велика подяка, коли вони повертаються. Цей день, він поділяє наше життя на до і після, це точно. Дякуємо всім, хто займається поверненням. І ми будемо чекати, і ми будемо зупинятися, і будемо чекати на повернення всіх наших хлопців додому», — каже представник ГУР Андрій Юсов. Важливість кожного обміну важко переоцінити.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням відео: ТСН 13:00 новини 16 червня. ВИБУХИ в РОСІЇ! Неймовірний порятунок бійця! Деталі про обміни