Юрій Будяк – постать з Полтавщини, чия біографія вражає. Він увійшов в історію завдяки героїчному вчинку, який вплинув на хід світових подій. Саме українець Юрій Будяк врятував життя Вінстону Черчиллю – майбутньому прем’єр-міністру Великої Британії. Історія Юрія Будяка показує неочікувані зв’язки між Україною та глобальною історією.

Юрій Будяк був воїном, педагогом, письменником. Епізод з біографії українця Юрія Будяка досі залишається маловідомим широкому загалу. Проте історія про Юрія Будяка має потенціал стати символом неочікуваних зв’язків між Україною та глобальною історією.

Від поета-мореплавця до учасника світової історії

У 17 років Юрій Будяк дебютував як поет, згодом став мореплавцем. Переломний момент настав, коли жага до пригод привела його на війну в Південній Африці. Юрій Будяк приєднався до бурського ополчення, що воювало проти британської армії, очолив невеликий підрозділ.

Саме під час цієї війни сталася подія, що визначила долю Юрія Будяка та Вінстона Черчилля. Коли молодий англійський військовий кореспондент Черчилль потрапив у полон до бурів, Юрій Будяк переконав не розстрілювати його і відпустити.

«Гуманізм у такій війні протипоказаний. Але часом він просипався в мені, і я рятував декого від смерті, брав у полон», — згадував Юрій Будяк. Цей вчинок був зумовлений повагою Юрія Будяка до журналістів, адже він сам любив писати.

Згодом Юрій Будяк сам опинився в англійському полоні. Проте цього разу вже Черчилль заступився за нього, запросивши до Лондона. Батько Вінстона навіть запропонував Будяку навчання в Оксфордському університеті на знак подяки за порятунок сина. Однак Юрій Будяк відмовився, обравши навколосвітню подорож.

Боротьба за Україну та радянські репресії

Після падіння царської влади в Російській імперії та початку Української революції, Юрій Будяк активно включився в український рух. Він працював в уряді Української Центральної Ради, а згодом — у білоцерківській «Просвіті». Юрій Будяк був співорганізатором української гімназії в Білій Церкві та брав участь у створенні корпусу Запорозької Січі ім. Семена Палія. За це його двічі заарештовувала радянська влада: у 1920-х роках чекісти тримали його два місяці у в’язниці, а у 1922-1924 роках звинувачували в організації зустрічі Симону Петлюрі. Хоча тоді його виправдали.

Літературна спадщина та родинна таємниця

У 1920-х роках Юрій Будяк приєднався до літературного гуртка «Плуг». За життя він видав низку творів. Зокрема «Дикі люди: де і як вони живуть», а також поетичні збірки «Невольниця-українка» та «На полях життя». Його дитяча збірка «Хоробрі музики» вийшла вже після смерті, у 1962 році. Творам Юрія Будяка притаманні «яскраві фарби», сатиричний погляд на життя та протест проти гноблення українського народу.

Особливо популярними вони були серед дітей. Докія Гуменна так писала про його творчість: «Юрій Будяк був педагогом, але найбільший талант мав оповідальний… коли ж слухаєш його оповідання, то все оживає, стає перед очима».

Про особисте життя письменника відомо небагато. У 1924 році він переїхав до Києва, працював бібліотекарем, виховував сина після розлучення і писав для нього книжки. Вдруге одружився з Раїсою Кондратенко.

Цікаво, що про своє знайомство та порятунок Вінстона Черчилля, який згодом став видатним англійським політиком, Юрій Будяк майже нікому не розповідав. Навіть найближчим родичам. Він боявся радянських репресій. І його побоювання були виправдані: після вбивства Сергія Кірова розпочалася нова хвиля репресій, під яку потрапили багато українських діячів та письменників з «Плуга». Юрія Будяка засудили за сфабрикованими звинуваченнями у «контрреволюції» до п’яти років таборів.

Останні роки життя

Після п’яти років каторги Юрій Будяк повернувся до Києва. Його життя обірвалося під час німецької окупації 28 вересня 1943 року. Він помер від виснаження організму, спричиненого роками ув’язнення та постійним недоїданням. Лише у 1945 році, вже після його смерті, Вінстон Черчилль, як прем’єр-міністр Великої Британії, прибув на Ялтинську конференцію — людина, якій він колись подарував шанс на життя.

Нагадаємо, Олександр Черчилль, був присутній на службі подяки у Вестмінстерському абатстві.