28 червня Україна традиційно відзначає День Конституції – ключове державне свято, що символізує незалежність та демократичні основи нашої країни. Цього року, у 29-ту річницю ухвалення Основного Закону, ми вшановуємо документ, який закріпив основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення та принципи організації і діяльності державних органів. Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року, стала віхою в історії становлення української державності, маючи величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та формування громадянського суспільства. Міжнародна спільнота, зокрема Венеціанська комісія, визнала, що наша Конституція відповідає міжнародним стандартам у частині прав, свобод та обов’язків громадян.

Українська Конституція справді зорієнтована на гуманістичні ідеали та правові відносини між суспільством і державою. Ця орієнтація є результатом глибоко вкоріненого в українському народі прагнення до пошуку норм і засад, що регулюватимуть взаємодію між населенням і владою, незважаючи на колоніальне та тоталітарне минуле. Саме це прагнення робить нас невід’ємною частиною європейської цивілізації та суттєво відрізняє від інших режимів, де норми є формальними деклараціями, а не захистом прав.

Конституція України є не просто ядром нашої національної правової системи, а й нашим моральним орієнтиром. Для українців Конституція – це гарантія прав і свобод, утвердження гідності та цінностей, символ стійкості та нескореності. В умовах повномасштабної війни, коли Україна протистоїть агресору, ми як ніколи усвідомлюємо важливість цінностей, закладених у Конституції, та життєву необхідність їх захисту й збереження для майбутніх поколінь. Українська Конституція є реальною та дієвою, на відміну від законодавчих актів держав, які зневажають права людини та міжнародне право.

Історично конституційний процес в Україні свідчить про глибокі наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність, територіальна цілісність держави та європейський цивілізаційний вибір. Ці зусилля були успішними, і сьогодні Україна – незалежна сучасна європейська держава. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на набуття повноправного членства в Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору нині закріплені в Основному Законі. Конституція України визначає захист держави, її незалежності та територіальної цілісності, а також повагу до державних символів як обов’язок кожного громадянина. Сьогодні українці, чинячи спротив вторгненню, виконують свій конституційний обов’язок, протистоячи агресору та наближаючи Перемогу за підтримки партнерів.

Історична довідка про Конституцію України
Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, що розвивалося під впливом європейських країн, формуючись на ідеях прав і свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть, відображаючи національний характер українців. Середньовічна передісторія українського конституціоналізму охоплює “Руську Правду” (ХІ століття, перша кодифікація права на українських землях) та Литовські статути (ХVI століття), що кодифікували право Великого Князівства Литовського, вбираючи правові традиції Русі та Європи, встановлюючи межі князівської влади і захищаючи права суспільних станів.

Зародження вітчизняної конституційної думки пов’язане з революцією під проводом Богдана Хмельницького (XVII–XVIII століття), що відродила козацьку державність. Гетьманські універсали та міжнародні договори, такі як Зборівський договір та Березневі статті, регламентували становище України. Вагомою віхою стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року – “Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького”, який обґрунтував право України на державну самостійність та її державний устрій, відображаючи світоглядні цінності козацької старшини та інтереси народу.

Після втрати державності (кінець ХVІІІ – початок ХХ століть) власні конституційні проєкти розробили Микола Костомаров, Михайло Драгоманов, Георгій Андрузький, декларуючи ідеї республіканського устрою та громадянських прав. У добу Української революції 1917–1921 років з’явилися такі документи, як “Статут про державний устрій, права і вольності УНР” та Тимчасовий основний закон про державну самостійність ЗУНР. Ці проєкти заклали основи державницької традиції.

Конституційні ініціативи українського визвольного руху ХХ століття продовжилися проголошенням незалежності Карпатської України (1939) та ухваленням Універсалу, Платформи і Тимчасового устрою Української головної визвольної ради (УГВР) у 1944 році, що керувала боротьбою УПА. В УСРР/УРСР було ухвалено чотири конституції, які, попри проголошення суверенітету, були формальним прикриттям колоніального становища України.

Новітній конституційний процес розпочався з ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Після розпаду СРСР та прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року, національна законотворчість активізувалася. Робота над прийняттям Основного Закону тривала майже 4 роки, супроводжуючись гострими дискусіями. 28 червня 1996 року, після безпрецедентного за тривалістю й напругою засідання, що увійшло в історію як “Конституційна ніч”, Верховна Рада 315 голосами ухвалила Конституцію України.

Основні положення Конституції України
Конституція України складається з преамбули та 15 розділів. Вона підкреслює, що Верховна Рада ухвалює Конституцію від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Демократизм форм правління визначається поділом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки. Україна є соціальною державою, що спрямовує свою зовнішньополітичну діяльність на забезпечення національних інтересів та безпеки шляхом підтримки мирного співробітництва за загальновизнаними принципами міжнародного права. Конституція закріплює широкий спектр прав і свобод людини, що відповідає світовим гуманістичним стандартам, а також визначає конституційні органи, територіальний устрій та органи місцевого самоврядування України.

Процедура внесення змін до Конституції є досить жорсткою, вимагаючи від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної Ради. З прийняттям Конституції України 1996 року втратили чинність Конституція 1978 року та Конституційний договір 1995 року.

Більше інформації про Конституцію України можна знайти в матеріалах Українського інституту національної пам’яті до Дня Конституції України, що включають інтернет-банери (2022), інформаційні матеріали до 25-річчя (2021), ключові тези та історичні довідки, фотоальбом «Незалежність. Найкращий час», виставку «На службі Феміді» та історичні каруселі: Конституції Української революції (2024): https://t.me/uinp_gov/1826; Батьки законотворчості та конституціоналізму: https://t.me/uinp_gov/493.