Відзначення Дня Конституції України 2025: Основний Закон Держави

Вже 28 червня цього року Україна готується відзначити 29-ту річницю прийняття своєї Конституції – головного нормативно-правового акта, що становить фундамент суспільного ладу, державного устрою, функціонування державних органів, а також гарантує права та обов’язки громадян. Ухвалення та введення в дію Верховною Радою України Основного Закону 28 червня 1996 року стало ключовою подією в утвердженні української державності, маючи величезне значення для розвитку політичної нації та громадянського суспільства. Міжнародні експерти високо оцінили українську Конституцію, зокрема Венеціанська комісія, яка підтвердила її відповідність міжнародним стандартам у частині прав, свобод та обов’язків людини.Українська Конституція є справді гуманістично орієнтованою, закладаючи правові відносини між державою та суспільством. Ця орієнтація сформувалася попри колоніальне та тоталітарне минуле, адже українці завжди прагнули до встановлення норм, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Саме цей пошук справедливості та правових засад відрізняє нас від агресора і робить невід’ємною частиною європейського простору.

Ключове значення Конституції України

Конституція України – це не тільки ядро національної правової системи, а й наш моральний орієнтир. Для кожного українця Конституція уособлює права та свободи, гідність і цінності, стійкість та незламність. В умовах повномасштабної агресії проти України та численних злочинів окупантів, ми як ніколи усвідомлюємо надзвичайну важливість цінностей, закладених у Конституції України, та нагальну потребу їх захисту та збереження для майбутніх поколінь.Українська Конституція є реальною та дієвою, на відміну від правових документів країни-агресора, де норми є лише декларативними та не захищають ані власних громадян від обмеження прав, ані інші народи від злочинів агресії.Історично український конституційний процес підтверджує наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей Українського народу, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність і територіальна цілісність власної держави та європейський цивілізаційний вибір. Сьогодні Україна – незалежна, сучасна європейська держава. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на повноправне членство в Європейському Союзі й Організації Північноатлантичного договору закріплено саме в Основному Законі.Конституція України чітко визначає, що захист держави, її незалежності та територіальної цілісності, а також повага до її державних символів є обов’язком кожного громадянина. Сьогодні мільйони українців, чинячи опір агресору, виконують свій конституційний обов’язок. Разом із міжнародними партнерами ми наближаємо Перемогу, після якої держава-терорист має понести повну відповідальність за свої злочини.

Глибоке історичне коріння українського конституціоналізму

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, тяглість та унікальні особливості. Його розвиток відбувався під впливом європейських держав, що першими формували конституційні ідеї, і ґрунтувався на принципах прав та свобод людини, верховенства права і демократії. Ці засади формувалися століттями відповідно до національного характеру, способу життя, цінностей та суспільних відносин українців.Середньовічна передісторія українського конституціоналізму включає такі визначні документи, як «Руська Правда» та Литовські статути. «Руська Правда», що почала укладатися в XI столітті за князювання Ярослава Мудрого, стала першою відомою кодифікацією права на українських землях, наслідуючи законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи, з акцентом на правах станів, власності та судочинстві. Литовські статути, що кодифікували право Великого Князівства Литовського, увібрали правові традиції Русі та середньовічної Європи, встановлюючи межі князівської влади та захищаючи права різних суспільних станів.Зародження вітчизняної конституційної думки тісно пов’язане з революцією під проводом Богдана Хмельницького та відродженням козацької державності (друга половина XVII – XVIII століть). Внутрішній устрій, соціально-економічний розвиток, права та вольності козацтва визначалися гетьманськими універсалами, зокрема Богдана Хмельницького, а також міжнародними договорами. Березневі статті Богдана Хмельницького регламентували становище України після Переяславської ради. Гадяцький трактат передбачав створення Великого Князівства Руського.Проте найвагомішою віхою тогочасного розвитку конституційної думки України стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року, відома як «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського». Цей документ, що обґрунтував право України на державну самостійність та її державний устрій, став свідченням політичної зрілості козацької держави. «Договір» відображав світоглядні цінності козацької старшини, її прагнення унормувати життя за власними звичаями, традиціями й законами, враховуючи інтереси духовенства, міщанства, купецтва та селянства, об’єднаних у поняття «народ».Формування конституційних ідей продовжилося після втрати державності (кінець XVIII – початок XX століть). Власні конституційні проєкти розробили Микола Костомаров у «Книзі буття українського народу», Михайло Драгоманов у «Вільній спілці», а також учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький. Кирило-мефодіївці декларували ідеї республіканського устрою, демократичного правління, громадянських прав, а ідеалом державності у них була федерація слов’янських народів. На Західній Україні конституційно-правові погляди сформували соціал-демократи Остап Терлецький та Іван Франко. На початку XX століття на українських теренах конкурували конституційні концепції Михайла Грушевського, В’ячеслава Липинського, Стефана Томашівського та Миколи Міхновського.Конституційний процес у добу Української революції 1917–1921 років ознаменувався схваленням «Статуту про державний устрій, права і вольності УНР» та Тимчасового основного закону про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, що слугував конституцією Західноукраїнської Народної Республіки. Навіть у найскладніші часи розроблялися ґрунтовні проєкти Конституції, що заклали основи державницької традиції УНР та отримали подальший розвиток у програмних документах Української головної визвольної ради.Конституційні ініціативи українського визвольного руху XX століття продовжив Сойм Карпатської України у березні 1939 року, проголосивши її незалежність та ухваливши конституційні закони. У липні 1944 року Установчі збори УГВР ухвалили Універсал, Платформу і Тимчасовий устрій, які також вважаються важливим джерелом української конституційної думки.Хоча в УСРР / УРСР було ухвалено чотири конституції, вони були лише формальним прикриттям колоніального становища України та панування тоталітарного режиму, не надаючи реального механізму для суверенітету.Новітній конституційний процес нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Створення Конституції розпочалося з ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Після розпаду СРСР та ухвалення Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року національна законотворчість активізувалася. Всеукраїнський референдум підтвердив підтримку незалежності. Робота над Основний Законом тривала майже 4 роки, супроводжуючись гострими дискусіями навколо державних символів, мови, статусу Криму – це відображало протистояння між силами, що тяжіли до минулого, та тими, що прагнули утвердити незалежну державу.28 червня 1996 року, після безпрецедентного за тривалістю й напругою засідання, що увійшло в історію як «Конституційна ніч», Верховна Рада 315 голосами ухвалила Конституцію України.

Основні положення сучасної Конституції

Конституція України складається з преамбули та 15 розділів. Преамбула підкреслює, що Верховна Рада України ухвалює Основний Закон від імені Українського народу – громадян України всіх національностей. Демократизм форм правління в Україні визначається, серед іншого, поділом державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, де відповідні органи здійснюють повноваження у встановлених Конституцією межах.Україна визначена як соціальна держава. У зовнішньополітичній діяльності Конституція України наголошує на забезпеченні національних інтересів та безпеки шляхом підтримки мирного та взаємовигідного співробітництва з міжнародним співтовариством за загальновизнаними принципами міжнародного права.У Конституції закріплено широкий спектр прав і свобод людини й громадянина, що охоплює всі без винятку права і свободи, які світова демократична спільнота вважає гуманістичними стандартами. Визначено також конституційні органи України, їх статус і повноваження; територіальний устрій та органи місцевого самоврядування. Передбачена жорстка процедура внесення змін і доповнень до Конституції, що вимагає від 2/3 до 3/4 голосів конституційного складу Верховної Ради України.З прийняттям Конституції України 1996 року втратили чинність Конституція 1978 року та Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року.Матеріали Українського інституту національної пам’яті до Дня Конституції України

• Інтернет-банери до цього державного свята (2022):