## Історія та Сучасність: Україна святкує День Державного Прапора та День Незалежності

Український інститут національної пам’яті представляє аналітичні матеріали до ключових державних свят, що відзначаються 23 та 24 серпня.

**День Державного Прапора України – 23 серпня**

Встановлений у 2004 році Указом Президента України, цей день вшановує багатовікову історію українського державотворення та державну символіку незалежної України. Державний Прапор, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього та жовтого кольорів, є не лише символом країни, а й втіленням національної єдності, честі та гідності. Його витоки сягають часів Руського королівства, а поєднання синього та жовтого кольорів на прапорах Львівської землі датується початком XV століття. Важливим моментом стало відновлення історичного символу під час «Весни народів» у 1848 році, а офіційне затвердження прапора в Українській Народній Республіці відбулося 27 січня 1918 року. 4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України, а 28 січня 1992 року був офіційно затверджений як Державний Прапор України.

**День Незалежності України – 24 серпня**

Це найбільше державне свято, що відзначає ухвалення у 1991 році Верховною Радою Української РСР Акта проголошення незалежності України. Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями, що спонукали до боротьби за незалежність. 24 серпня 1991 року Україна відновила незалежність, що стало вінцем тривалого шляху до свободи, оплаченого дорогою ціною. Прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України стало важливим кроком до відновлення історичної справедливості та відродження національної культури. Акт проголошення незалежності спирався на цю декларацію та був підтверджений результатами Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, де 90,32% виборців підтримали незалежність України. Проголошення незалежності відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії.

**Незалежність України – Маяк Свободи та Запорука Європейської Безпеки**

Упродовж трьох десятиліть незалежності Україна залишалася прикладом життєздатності демократичних інститутів та альтернативою авторитаризму. Попри всі труднощі, наша держава відстоює свою незалежність, яка є запорукою вільного розвитку держав і народів Європи та головною перешкодою для російського імперіалізму. В умовах агресії з боку Росії, Україна продовжує боротьбу за власну свободу та незалежність, яка є маяком свободи для поневолених народів Росії та новим імпульсом для європейського духу єднання.

**Етапи Боротьби за Незалежність**

Історія українського державотворення багата на етапи боротьби за незалежність. У ХХ столітті це були проголошення незалежності Української Народної Республіки (1918), об’єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (1919), проголошення незалежності Карпатської України (1939), Акт відновлення Української Держави (1941), боротьба Української повстанської армії (УПА) та діяльність шістдесятників, дисидентів. Стрімкий розвиток національно-демократичного руху наприкінці 1980-х – початку 1990-х років, посилений Чорнобильською катастрофою, призвів до виборів 1990 року та прийняття Декларації про державний суверенітет. Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року стала поштовхом до проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року.

**Як Росія Намагалася Знищити Незалежність України**

Російський реваншизм, що активізувався з 2000 року, проявлявся у провокаціях, економічних та інформаційних війнах. Спроби зазіхання на українську територію (Тузла, 2003), втручання у внутрішні справи (Помаранчева революція, 2004), економічний тиск (газовий шантаж) та інформаційна війна були спрямовані на розкол українського суспільства. Харківські угоди (2010) та подальша експансія РФ, зокрема повномасштабна війна, є частиною імперського проєкту, ключовою передумовою якого є поглинання України. Путінський режим використовує міфологеми холодної війни, культ лідера та пропаганду для встановлення контролю над суспільством і поширення ідеології «руского міра», яка легітимізує втручання у справи сусідніх держав. Страх перед європейською Україною та бажання привласнити українську історію є рушійними силами російської агресії.

Над матеріалами працювали співробітниці Українського інституту національної пам’яті Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук.