Історичний шлях українського війська: від давнини до сучасності

1 жовтня Україна відзначає День захисників і захисниць. Це свято, запроваджене у 2014 році, є шаною мужності, героїзму та військових традицій українського народу, спрямоване на зміцнення патріотичного духу. Традиційно цей день пов’язаний із святом Покрови Пресвятої Богородиці, яка здавна вважалася захисницею від ворогів та була особливо шанованою козаками. Сучасні захисники України продовжують славні козацькі традиції, відстоюючи незалежність та територіальну цілісність держави. Український інститут національної пам’яті підготував низку матеріалів, що розкривають історію українського війська та його роль у захисті держави.

Значення Дня захисників і захисниць

День захисників і захисниць — це свято тих, хто щоденно боронить нашу незалежність, дозволяючи нам жити, працювати, творити та виховувати дітей. У цей день ми вшановуємо не лише сучасних воїнів, але й героїв минулих епох, які примножували та розвивали військові традиції України. Наша вдячність українському війську є глибокою, адже серед захисників — наші рідні, друзі та колеги. Підтримка армії через донати та сумлінна праця кожного українця є запорукою наближення Перемоги. Сучасні Збройні сили України, маючи за плечима багаторічний бойовий досвід, стали однією з найбоєздатніших армій світу, продовжуючи багатовікову традицію захисту України та Європи.

Історичний огляд українського війська

Руське військо (ІХ–XIV ст.): Основою були професійні дружини князів та бояр. Народне ополчення скликалося для захисту від нападів. Військо мало піхоту, кінноту та флот, використовуючи різноманітне озброєння, включаючи мечі, списи, луки, а також бойові машини.

Військо Великого князівства Литовського та Руського (сер. XIV – сер. XVI ст.): Українські землі входили до складу цього утворення. Тактичними одиницями були корогви. Рицарство використовувало кольчуги, плитові елементи, різноманітну холодну та вогнепальну зброю. З’явилася артилерія. Важливі перемоги: битва на Синіх Водах (1362), битва під Грюнвальдом (1410).

Козацьке військо (кін. XV – XVIII ст.): Формувався новий тип воїна – універсального та витривалого. Основні одиниці – полки та сотні. Верховною особою був гетьман. Козаки майстерно володіли стрілецькою та холодною зброєю, використовували артилерію. Козацькі походи сягали Чорного моря. Визначні перемоги: Хотинська битва (1621), битва під Пилявцями (1648).

Українські січові стрільці (1914–1918): Відродження українського війська. Легіон, а згодом Полк УСС, брав участь у боях Першої світової війни, демонструючи високу боєздатність.

Військо доби Української революції (1917–1921): Створення національних збройних сил, включаючи сердюцькі дивізії, корпуси та добровольчі формування. Важлива роль у боротьбі за незалежність.

Карпатська Січ (1938–1939): Патріотичний рух, що мав на меті захист українців Карпатської України. Незважаючи на обмежене озброєння, січовики проявили мужність у боротьбі.

Українська повстанська армія (1940-1950-ті): Армія, що боролася за незалежність України, діючи на різних фронтах проти окупантів. УПА ефективно використовувала трофейну зброю та демонструвала гнучку тактику.

Сучасність: Сьогодні українське військо, спираючись на багатовіковий досвід, продовжує героїчну боротьбу за незалежність, вшановуючи пам’ять героїв минулого та примножуючи славу захисників України.

Ресурси для поглибленого вивчення:

Український інститут національної пам’яті пропонує низку тематичних ресурсів: інтерактивну карту російсько-української війни, методичні рекомендації, виставки, відеоматеріали, плакати та видання, що висвітлюють різні аспекти української військової історії та сучасної боротьби. Детальніше ознайомитися можна за посиланнями, наведеними в оригінальному тексті.

Над матеріалами працювали співробітниці Інституту Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук

« повернутися