ЗМІ поспілкувалися з бійцями, яким виповнилося 40 років і більше, що нині стоять на захисті України. Їхні розповіді проливають світло на мотивацію, виклики та особисті думки щодо майбутнього армії та ролі молоді. Позивний «Дід» став поширеним в українській армії, часто його присвоюють найдосвідченішим бійцям. Ці чоловіки несуть на своїх плечах не тільки тягар бойових завдань, а й усвідомлення того, що вони захищають майбутнє молодших поколінь.

Труднощі та переваги військових старшого віку

46-річний артилерист Андрій Кухар, який перебуває поблизу Часового Яру, поділився, що віддає перевагу активності на передовій, а не сидінню в тилу. Він підкреслив, що попри свій вік, відчуває відповідальність як командир команди, яка переважно складається з молодих хлопців. Андрій вважає, що старші покоління мають захищати молодь, оскільки вона є надією та майбутнім України. Водночас він наголошує на необхідності ротації та заміни для всіх військових, які вже тривалий час на фронті.

Старший сержант розвідувального підрозділу Микола Ярко, якому цього року виповнилося 59 років, визнає, що його реакція вже не та, що раніше. Проте він компенсує це величезним досвідом, накопиченим за багато років служби. За його словами, молоді люди можуть бути швидшими фізично, але психологічна стійкість та життєвий досвід є перевагою старших. Він зазначає, що молоді воїни швидше втомлюються морально через брак досвіду.

53-річний водій бронетранспортера Валентин Ружицький, попри проблеми зі здоров’ям, відмовляється залишати армію. Його дружина переконує його залишатися, адже він — добрий водій, здатний евакуювати поранених з поля бою. Валентин, який нещодавно став дідусем, підкреслює, що піхотна служба — найважча через тривалі години в окопах, і часто саме чоловіки віком за 40 виконують ці завдання.

52-річний піхотинець Михайло Менделюк, дідусь двох онуків, підтверджує складність бойових завдань у старшому віці. Він вважає, що молоді люди мають бути на передовій, оскільки війна вимагає виняткової фізичної витривалості та гострої пам’яті, яка може страждати від постійних вибухів.

“Війна – не для людей похилого віку. Воювати повинні молоді, тому що я вже не можу. Я задихаюся, не можу бігати, не справляюся. І моя пам’ять… Я постійно все забуваю, напевно, через усі ці вибухи”.

Микола Воскрес, 53-річний військовий, який має п’ятеро онуків, залишив роботу за кордоном, щоб добровольцем піти на фронт у лютому 2022 року. Він висловлює думку, що молодше покоління має зосередитися на розбудові власного життя та підготовці до відновлення країни після перемоги.

Необхідність поповнення армії та демографічні виклики

Широке поширення позивного «Дід» свідчить про зростаючу проблему: Україні потрібні всі можливі бійці. Хоча міжнародні партнери наполягають на зниженні призовного віку, уряд країни побоюється негативного впливу на демографічну ситуацію. Згідно з даними статистики, в Україні значно більше чоловіків віком понад 40 років, ніж у віковій групі 18–25 років. Наразі до армії можуть бути призвані всі здорові чоловіки віком від 25 до 60 років. За свідченнями самих військових, найпоширеніша вікова група в підрозділах становить 40–45 років. Це підкреслює критичну потребу в мобілізації нових сил та ефективному управлінні людськими ресурсами.

Можливі зміни у законодавстві

У парламенті обговорюються законодавчі ініціативи щодо надання можливості чоловікам, старшим за 60 років, підписувати однорічні контракти на військову службу під час воєнного стану. Проте, ця можливість, ймовірно, буде обмежена лише для унікальних та вузькоспеціалізованих фахівців, які можуть принести значну користь армії, незважаючи на вік. Ці зміни спрямовані на використання досвіду та знань українських військових 40+ та старших, що є життєво важливим для обороноздатності країни.

Зміцнення ЗСУ вимагає комплексного підходу, де поєднуються молодість та досвід. Українські військові 40+, своєю відданістю та жертовністю, подають приклад незламності духу та патріотизму. Їхня служба є невід’ємною частиною боротьби за суверенітет та майбутнє України.