Українські діти стали «дітьми війни». Росія несе провину за те, що наші діти страждають у ХХІ столітті, у власному домі, в рідній мирній країні. Бо імперія зла прийшла з війною і відібрала у них дитинство, відібрала рідних, друзів, домівки, всі права і можливості, які вони до того мали.

Українські діти знають і бачили те, чого не повинні бачити діти. Вони зростають на уламках власного дитинства. Як багато маленьких українців і українок передчасно загинули від ворожих бомб, дронів, куль, мін! Як багато отримали каліцтва, втратили своїх рідних. Як багато дітей на сьогодні є скривдженими, викраденими, розлученими з батьками, вимушено переміщеними, утримуваними на ворожій землі, серед чужих людей. Як багато отримали серйозні фізичні і психологічні травми, живучи в умовах постійного ризику, тривог, сирен, вибухів і пострілів. Під час війни діти не можуть нормально спати, гуляти, вчитися, подорожувати, відпочивати, всебічно розвиватися…

Всі діти України нині, так чи інакше – безвинні жертви російської військової агресії. Тому український День захисту дітей – це не про подарунки і солодощі, це про виживання і порятунок.

З особливим, щемливим, ревним проханням молю Бога про Його опіку, милосердя та милість для усіх дітей України. Бережи їх, Господи!

#Церква_з_тобою