Україна, як і багато інших країн, зіштовхується зі зростанням тривожних повідомлень про випадки дитячого суїциду. Питання, як вберегти дитину від цього трагічного кроку, стає дедалі актуальнішим. Коли підлітки вирішують обірвати своє життя, це завжди шокує та викликає глибокий біль. Вони йдуть, залишаючи по собі розгубленість, невимовний смуток та безліч питань у тих, хто залишається, найголовніше з яких – чому? Що саме спонукає дитину до такого відчайдушного кроку, наприклад, до передозування ліками, коли цей вік мав би асоціюватися з безтурботністю, радістю та цікавістю до нового?

Життя дітей постійно еволюціонує, виходячи на нові фізичні, психологічні та соціальні рівні. З кожним роком у житті дитини відбуваються колосальні зміни. На жаль, нині статистика самогубств серед дітей та підлітків є невтішною. Особливо вразливими є хлопчики віком 10-14 років та дівчатка 14-16 років. Дуже часто проблема підліткового суїциду сигналізує про себе задовго до того, як проявляється фізично. Батьки часто готуються до підліткового віку, який, на їхню думку, може розпочатися з 12 або 14 років. Проте, спостереження показують, що поведінка дитини починає трансформуватися вже з 8-річного віку. Чи зарано? Можливо, для деяких дітей, але варто враховувати, що нині зростають нові покоління – Альфа (з 2010 року) та Z (з 2015 року), і цей фактор суттєво впливає на їхній розвиток, сприйняття світу та систему цінностей. Слідом за поведінкою у дітей змінюються бажання та інтереси. Крім того, що особистість дитини постійно формується, їй доводиться протягом 10-12 років безперервно пристосовуватися до змін у власному тілі. Усе це робить їх надзвичайно вразливими, і вони потребують особливої батьківської підтримки.

До поширених мотивів суїцидальних реакцій належать: невзаємне кохання або зрада, рання вагітність, а також демонстративне привернення уваги, коли дитина вчиняє суїцидальну спробу, щоб звернути на себе увагу дорослих. Окремо слід виділити «синдром Вертера» – масову хвилю наслідуваних самогубств, що виникають після широкого висвітлення самогубства в публічному просторі. Це підкреслює важливість обережного підходу до інформації, яка може вплинути на психологію підлітків.

Як розпізнати симптоми суїциду та надати допомогу підліткам у кризовій ситуації, щоб вберегти життя? Завдяки меншій здатності до самоконтролю порівняно з дорослими, ознаки суїцидальної поведінки у дітей часто є помітними та яскравішими:
– різкі та безпричинні перепади настрою, які дитина не може пояснити;
– ворожість або дратівливість, що змінюються апатією;
– прагнення відсторонитися від батьків та близьких;
– соціальна ізоляція, відмова від спілкування з однолітками;
– самокритика, вкрай низька самооцінка;
– агресія, спрямована на себе або інших;
– суттєві зміни харчової поведінки (відмова від їжі або переїдання);
– відсутність особистої гігієни, байдужість до зовнішнього вигляду;
– кардинальні зміни у зовнішньому вигляді;
– поява підозрілих нових знайомих, коло спілкування;
– захоплення музикою, фільмами, відеороликами, книгами, сюжети яких містять теми суїциду або смерті;
– зникнення з дому грошей, цінних речей;
– безсоння або, навпаки, надмірна сонливість вдень;
– різке зниження успішності у школі;
– падіння фізичної активності, відсутність інтересу до спорту;
– втрата інтересу до раніше улюблених занять та хобі;
– у розмовах часто звучать теми про самогубство чи суїцидальні наміри;
– захоплення кумирами-самогубцями;
– апатичний чи глибоко депресивний стан;
– виникнення на тілі поранень чи слідів від них (шрами, подряпини).
Важливо пам’ятати, що не обов’язково повинні бути присутні всі ознаки. Навіть наявність одного з цих пунктів є серйозним сигналом для довірливої розмови з дитиною, щоб обговорити її кризи у дітей та запропонувати психологічну допомогу дітям.

Що ж робити батькам у такій складній ситуації?
Перш за все, навчіться довіряти своїй дитині та вміти її слухати. Багато дітей, які мають суїцидальні думки, попереджають про це, діляться своїми намірами з кимось. Якщо у вашому родоводі були випадки самогубств, важливо розуміти, що це може створювати певні ризики для наступних поколінь, хоча сам акт самогубства не є спадковим чи генетичним захворюванням.
Перегляньте свій стиль виховання, виключивши з нього авторитарність. Ваша дитина дорослішає, і ваші стосунки повинні змінюватися відповідно. В їх основу мають лягати не повчання, а договір, прохання та інформування. Допоможіть дитині сформувати критичне мислення, навчіть її аналізувати інформацію та не піддаватися шкідливому впливу. Ніколи не ігноруйте дитячі погрози або натяки на самогубство. Постійно говоріть та проявляйте свою любов до дитини. Дайте їй зрозуміти, що кожна її проблема є важливою, і вам не байдуже.
Поговоріть з дитиною про те, що з будь-якої проблеми завжди можна знайти вихід. Можливо, цей вихід не буде ідеальним або таким, як хотілося б, але він завжди існує. Суїцид – це не спосіб вирішення проблеми!
Для підлітків у цей період значущими людьми можуть стати не лише батьки. Не соромтеся звертатися по допомогу до інших авторитетних для вашої дитини дорослих – родичів чи друзів. Проаналізуйте та з’ясуйте, хто є авторитетом для вашої дитини.
І, звичайно, за потреби та за бажанням, завжди можна звернутися до фахівців – психолога чи психіатра. Своєчасна психологічна допомога може врятувати життя, а знання того, як вберегти дитину у складний період, є безцінним для кожного батька.