Олександр Вовкотеча з Підволочиська очолив Службу військового капеланства Збройних Сил України.

12 жовтня – це особливий день, День військового капелана в Україні, день вшанування тих, хто стоїть на варті душ наших захисників.

Сьогодні ми хочемо розповісти про одну з найважливіших військово-духовних спеціальностей, про людей, чиї історії надихають, демонструють незламну відвагу, глибоку віру та безмежну любов до України.

Саме таким є полковник Олександр Вовкотеча — наш земляк, уродженець селища Підволочиськ. Відповідно до наказу Головнокомандувача ЗСУ, з 22 вересня 2025 року він обіймає посаду начальника Служби військового капеланства Збройних Сил України. Це надзвичайно відповідальна місія, яку він несе з гідністю.

Ми щиро пишаємось досягненнями нашого видатного земляка!

Олександр Вовкотеча зростав у сім’ї, де військова служба була не просто професією, а й покликанням. Його батько – підполковник у відставці, а мати завжди була надійною опорою, виховуючи сина у любові та доброті.

З раннього дитинства Олександр виховувався у глибокому християнському дусі. Мама згадує, що важливу роль у його духовному становленні відіграв місцевий священник, отець Михайло Валійон. Навіть у 90-ті роки, коли християнська етика ще не була частиною шкільної програми, саме при церкві відбувався катехизис, який відвідував юний Олександр. Він допомагав при церкві та вперше відчув Божу присутність у своєму житті, що заклало фундамент його майбутнього служіння.

Олександр був відмінником, закінчивши Підволочиську школу №1 (нині Підволочиський ліцей) із золотою медаллю. З дитинства він вирізнявся спокійною вдачею, порядністю та глибокою вірою. Його прагнення служити Україні не обмежувалося лише словами, а виявлялося у конкретних діях.

З 2014 року, коли почалася агресія проти України, Олександр Вовкотеча добровільно пішов на фронт. Війна стала для нього суворим випробуванням, але водночас – періодом ще глибшого пізнання Бога. Серед втрат, болю, братерства та взаємної підтримки він зрозумів, що справжня сила воїна полягає не лише у зброї, а в незламності духу.

Сьогодні полковник Олександр Вовкотеча, як начальник Служби військового капеланства Збройних Сил України, продовжує служіння, надихаючи власним прикладом. Він є кавалером ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, що свідчить про його вагомий внесок у захист України. Його родина також є прикладом патріотизму: брат Сергій та дружина Наталія, яка брала безпосередню участь у боях під Попасною у 2018 році, – це родина, для якої служіння і любов до Батьківщини стали сенсом життя.

Навіть перебуваючи на відповідальній посаді, Олександр не забуває про своє коріння. Коли він приїжджає до рідного селища Підволочиськ, обов’язково відвідує разом із родиною свою рідну церкву — Успіння Пресвятої Богородиці в Заднишівці. Там його віра, його сила і його натхнення.

Місія військового капелана – це не просто служіння, це глибокий поклик серця, це служіння Богові й Україні. Такі люди допомагають воїнам вистояти, коли здається, що сил більше немає, вони є оберегом душі кожного захисника України.

Ми, жителі Підволочиської громади, пишаємось своїм земляком, полковником Олександром Вовкотечею!

Нехай Господь благословить його на цій новій, надзвичайно відповідальній посаді, а Україні завжди служать такі вірні та світлі сини.

Служба військового капеланства ЗСУ І UA Military Chaplaincy Service

Підволочиська селищна рада