У контексті триваючої військової агресії, Російська Федерація демонструє зростаючу залежність від зовнішніх джерел озброєння та технологій. Одним із ключових аспектів цієї стратегії є поглиблення “військової співпраці КНДР РФ”, що включає значні кроки з перенесення частини російського військово-промислового комплексу на територію Північної Кореї. Це рішення, за словами Івана Тимочка, голови Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ, зумовлене кількома стратегічними мотивами, спрямованими на покращення військового потенціалу агресора.

Першочергово, переміщення елементів російської оборонної індустрії до КНДР пов’язане з низькою якістю перших партій зброї, отриманих від Пхеньяна. Початкові поставки північнокорейського озброєння, зокрема ракет та артилерійських снарядів, виявилися значно нижчими за очікувані стандарти. Вони не відповідали тактико-технічним характеристикам, необхідній номенклатурі озброєння, а також не були сумісні з наявними російськими системами наведення та таблицями стрільби. Такий стан справ змусив Москву шукати шляхи для забезпечення більш високої “якості російських ракет” та боєприпасів, що надходять від союзника.

Крім того, однією з критично важливих причин для перенесення частини виробництва є спроба вивести ці стратегічні активи з-під потенційних ударів з боку Збройних Сил України. Розуміючи вразливість власних військових підприємств на території РФ, Кремль прагне диверсифікувати та убезпечити свою виробничу базу, використовуючи територію Північної Кореї як віддалений і менш досяжний для українських сил логістичний та виробничий хаб. Це є частиною ширшої стратегії, спрямованої на забезпечення безперебійного постачання озброєння для продовження війни.

Масштаби “військової співпраці КНДР РФ” вже набули значних обертів. За даними розвідувальних агенцій, Північна Корея продовжує активно постачати артилерійські снаряди для підтримки агресії Росії проти України. Загальна кількість переданих 152-міліметрових снарядів, ймовірно, вже перевищила 12 мільйонів одиниць. Ці цифри базуються на оцінках кількості контейнерів зі зброєю та боєприпасами, що були відправлені з КНДР. За повідомленнями, Пхеньян передав близько 28 тисяч таких контейнерів, що свідчить про безперервний потік військової допомоги.

Окрім артилерійських боєприпасів, ця “оборонна промисловість Росії”, що тепер частково розміщена за кордоном, та її північнокорейський партнер також надала Росії значну кількість звичайного озброєння та військовий персонал, що оцінюється у близько 13 тисяч осіб, для посилення російських сил. Це ілюструє глибину взаємодії та взаємозалежності між двома державами в умовах міжнародної ізоляції та санкцій. Подібна співпраця не лише дозволяє Росії частково компенсувати втрати та виснаження власних військових запасів, але й створює нові виклики для глобальної стабільності та міжнародного правопорядку.

Загалом, ці зусилля Москви з переформатування своєї військової промисловості за межами власних кордонів та інтенсифікація “поставок зброї з Північної Кореї” є чітким свідченням її рішучості продовжувати війну. Покращення “якості російських ракет” та снарядів за рахунок іноземних технологій та виробничих потужностей є критично важливим аспектом для її довгострокової стратегії. Цей розвиток подій вимагає від України та її міжнародних партнерів постійного моніторингу та адаптації оборонних стратегій, а також подальшого тиску на країни, що підтримують агресора.