Уявіть собі генія, який легко переходить з давньогрецької на фарсі, з італійської на шведську, з івриту на румунську, володіючи десятками мов. Але Микола Лукаш — це не просто поліглот. Це людина, яка змусила класиків світової літератури, таких як Ґете, Гайне, Гюго, Флобер, Сервантес, Боккаччо, Шиллер, заговорити українською так, ніби це була їхня рідна мова. Він відродив українську як повноцінну європейську літературну мову у складні часи радянської доби.

🎭 «Фауст» українською — один із найкращих у світі

Коли вийшов переклад «Фауста» Миколи Лукаша, німецька критика спочатку не повірила, що такий складний і тонкий твір міг перекласти хтось, хто не є носієм мови. Однак, у 1968 році німецькі фахівці визнали переклад Лукаша одним із найкращих у світі, навіть вищим за англійські версії. Лукаш підійшов до перекладу Ґете не як до канону, а як до живого діалогу між епохами. Його робота не була простою калькою, а самодостатнім художнім твором українською мовою. Він майстерно передав ритм, трагізм, гумор та філософську глибину оригіналу, перетворивши українського «Фауста» на справжню літературну подію.

🐴 «Дон Кіхот» у гуцульському серпанку

У версії Лукаша «Дон Кіхот» мандрує не іспанською Кастилією, а мальовничими українськими Карпатами. Він зустрічає колоритних персонажів, проходить полонинами, чує звуки трембіти, говорить мовою, якою могли б розмовляти герої Сервантеса, якби походили з Прикарпаття. При цьому переклад зберігає глибоку повагу до оригіналу, пропонуючи яскраву інтерпретацію через призму української культури.

👓 Гуманітарний хакер до епохи інтернету

Сучасники називали Миколу Лукаша «хіпстером радянської епохи» за його дух свободи, інтелектуальну зухвалість та іронічну дистанцію до системи. Він вільно читав Данте, Мольєра, Верлена мовами оригіналу та міг блискавично імпровізувати переклади на слух. Його особиста бібліотека налічувала понад 10 тисяч книг, кожну з яких він пам’ятав до найдрібніших деталей — від розташування на полиці до кольору палітурки та змісту конкретної сторінки.

🤫 Мовчання системи і сила одиниці

Після того, як Лукаш звернувся до ЦК з проханням дозволити йому відбути покарання замість Івана Дзюби та відмовився засуджувати дисидентів, його перестали публікувати. Його звільнили з Інституту літератури та виключили зі Спілки письменників. Попри це, Микола Лукаш не зламався. Він жив у повній ізоляції, без фінансової підтримки, але продовжував свою перекладацьку діяльність та вів унікальні мовознавчі щоденники.

💣 Українська «матюкологія» — мовна археологія табу

Одним із найцікавіших, але довгий час замовчуваних проєктів Лукаша був словник української лайливої лексики. Це було не просто зібрання нецензурної лексики, а глибоке лінгвістичне дослідження еволюції лайки в різних регіонах України. Лукаш вивчав, які слова є питомими, які запозиченими, як лайка використовувалася козаками, селянами та городянами. На жаль, після його смерті сестра, викладачка філології, знищила рукопис, вважаючи його «ганьбою» для родини, не усвідомлюючи, що це була одна з найунікальніших мовознавчих праць ХХ століття. За спогадами, словник містив понад 280 синонімів до одного грубого слова, охоплюючи історичний, етнографічний та культурний контекст.

🕯 Людина, яка довела: українська — це не суржик і не діалект, а повноцінна цивілізація!

Микола Лукаш міг би стати професором будь-якого університету Європи чи США. Однак він обрав Україну, глибоко вірячи в силу української мови. Сьогодні він — не просто перекладач, а справжній культурний герой, який продемонстрував, якою багатою, музичною та гнучкою може бути українська мова. Якби Україна мала свою мовну аристократію, Лукаш, безсумнівно, був би її князем.

🔔 Микола Лукаш — це не минуле, це мірило, якою могла б бути і ще може стати українська мова, якщо ми дамо їй силу звучати на повну.