У неперервній боротьбі за кожне людське життя їх не зупиняло ніщо – допоки не зупинилися їхні власні серця. Сьогодні, 10 липня, Україна вперше вшановує одну з найтрагічніших та найпочесніших дат – День вшанування загиблого медика. Ця важлива ініціатива походить від команди Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона» і була започаткована саме цьогоріч, аби навіки закарбувати у пам’яті суспільства імена та подвиги медичних працівників, які поклали своє життя під час повномасштабної війни, рятуючи інших.Цей день присвячений тим, хто стояв на передовій і в тилу, не шкодуючи себе. Це лікарі, медичні сестри, парамедики, молодші медичні працівники та бойові медики, які працювали в надлюдських умовах. Вони були поруч з нашими захисниками на фронті та у прифронтових зонах, де під безперервними обстрілами рятували життя поранених воїнів. Не менш відважними були й ті медичні працівники, що несли свою службу в тилу – у лікарнях, які функціонували під час повітряних тривог, в операційних без світла, використовуючи лише ліхтарики, або навіть у тимчасових шпиталях, облаштованих у бомбосховищах. Їхні руки, розум і серце невпинно боролися за життя маленьких дітей та дорослих українців. На жаль, у цій безжальній боротьбі вони самі стали жертвами. Сотні таких самовідданих медпрацівників вже ніколи не повернуться додому.За даними громадських організацій, що займаються вшануванням пам’яті, за три роки повномасштабної війни, розпочатої агресором, щонайменше пів тисячі українських медиків загинули. Ці герої стали ціллю ворожих атак на полі бою, у стабілізаційних пунктах, які мають бути безпечними, а також безпосередньо в медичних закладах – операційних, лікарняних палатах і кабінетах. Кожна з цих втрат – це незагоєна рана для всієї країни, для медичної спільноти та для родин, які втратили своїх близьких.Сьогодні, 10 липня, о 14:00, по всій Україні пролунає особливий сигнал, що символізує зупинене серце – знак зупинки життєвого шляху загиблого медика. За цим сигналом настане хвилина мовчання. Це не просто ритуал, а глибокий знак подяки, безмежної шани та невимовного болю скорботи за тими, хто віддав найцінніше – своє життя – заради нашого. Цей день закликає кожного українця пам’ятати про надзвичайну ціну, яку сплатили ці герої, виконуючи свій професійний та громадянський обов’язок. Їхня самовідданість є прикладом справжнього служіння людству.Нехай їхні імена будуть вписані золотими літерами в історію України. Пам’ятаймо. Дякуймо. Шануймо.Вічна і світла пам’ять загиблим медичним працівникам.