У безперервній боротьбі за порятунок людських життів їхня рішучість не знала меж – зупинилися лише їхні серця. Відтепер 10 липня в Україні відзначається нова важлива дата – День вшанування загиблого медика. Ця ініціатива, започаткована командою Відзнаки «Орден Святого Пантелеймона», має на меті гідно вшанувати пам’ять сотень медичних працівників, які віддали своє життя, рятуючи інших під час повномасштабної війни. Це глибока данина поваги та вдячності кожному, хто виконував свій професійний обов’язок, опинившись у епіцентрі бойових дій та на прифронтових територіях.

Подвиг цих героїв є непересічним. Медики на фронті та в прифронтових регіонах працювали під постійними обстрілами, рятуючи наших воїнів і цивільних. Вони здійснювали складні операції в умовах браку світла, надавали допомогу в польових шпиталях та бомбосховищах, цілодобово борючись за кожне життя. Їхня праця була життєво важливою, адже вони щодня стояли на межі між життям і смертю, забезпечуючи медичну допомогу там, де це було найбільш необхідно. На жаль, багато з них стали жертвами агресії, поповнивши списки тих, хто загинув, захищаючи Україну та її громадян. Кожен з таких загиблих медиків України – це втрата, що відчувається на національному рівні.

Згідно з даними, наданими ініціаторами вшанування, за три роки повномасштабної війни агресор забрав життя щонайменше пів тисячі українських медиків. До їх числа входять лікарі різних спеціальностей, медичні сестри й брати, молодші медичні працівники та, безумовно, бойові медики, які працювали безпосередньо на передовій. Вони гинули, стаючи ціллю ворога на полі бою, у стабілізаційних пунктах, медичних закладах, які піддавалися обстрілам, а також у звичайних операційних, що перетворилися на зони ризику. Ця цифра – це не просто статистика, це сотні трагічних історій, сотні обірваних життів, присвячених порятунку інших. Пам’ять про цих героїв у білих халатах має бути вічною, адже саме вони є символом незламності та жертовності.

У День вшанування загиблих медиків, 10 липня, о 14:00 у всіх медичних закладах по всій Україні пролунає особливий сигнал – звук серця, що зупиняється. За цим символічним моментом настане хвилина мовчання. Цей акт є вираженням глибокої вдячності, шани та скорботи за кожним, хто загинув, виконуючи свій медичний обов’язок. Це також нагадування про те, яку ціну Україна платить за свою свободу та незалежність, і про те, що подвиг загиблих медиків України ніколи не буде забутий. Цей день стане щорічною нагодою для всього суспільства вшанувати тих, хто стояв на варті життя і здоров’я.

Нехай пам’ять про них живе вічно. Ми пам’ятаємо, дякуємо і шануємо. Вічна слава та світла пам’ять усім загиблим медичним працівникам, чия відданість і мужність є прикладом для кожного з нас. Їхня спадщина – це врятовані життя та міцний дух української нації.

« повернутися