Бродівська Отг, Війна, Суспільство
Броди: Прапор Надії як символ віри у повернення зниклих воїнів
У місті Броди, біля меморіалу «Стіна надії», відбулася знакова подія — підняття «Прапора надії», символу непохитної віри у повернення тих, хто зник безвісти під час захисту України. Цей меморіал присвячений воїнам, чиї імена викарбувані тут, і чия доля досі залишається невідомою серед темряви війни. За останніми даними, у Бродівській громаді наразі 121 захисник має статус зниклого безвісти. Кожне ім’я — це незавершений розділ у житті родини: син, чоловік, батько чи брат, якого продовжують чекати щодня.
Як і щодня, о дев’ятій ранку, спільна хвилина мовчання об’єднала присутніх, вшановуючи пам’ять героїв та висловлюючи надію на повернення зниклих. Опісля, отець Андрій Семенюк відправив молебень за воїнів, чия доля досі невідома. «Це недописані історії, це серця, які продовжують битися в кожній материнській молитві», — наголосив священник, підкреслюючи глибокий емоційний зв’язок між громадою та її захисниками.
Символічним моментом заходу стало урочисте підняття та освячення «Прапора надії». Міський голова Анатолій Белей, звертаючись до громади, підкреслив важливість цього символу: «Прапор надії» — це наша віра в те, що кожен зниклий буде знайдений. Національний стяг нагадує нам, за що ми стоїмо. Нехай цей біло-чорний прапор стане знаком нашої непохитної віри, адже ми боремося, чекаємо та пам’ятаємо наших героїв.
До присутніх також звернувся начальник відділення ЦВС Львівського обласного ТЦК та СП, підполковник Ігор Трусило. Він наголосив на важливості підтримки родин зниклих безвісти: «Найважче випробування — це жити в невідомості. Але дуже важливо не втрачати віри. Надія є завжди. І разом ми обов’язково дочекаємося тих, кого любимо і на кого чекаємо». Його слова додали впевненості тим, хто переживає найскладніші часи.
Особливо емоційними стали виступи Дмитра Гринаха і Володимира Стеблика, які нагадали, що саме заради майбутнього дітей, заради мирного неба над їхніми головами, наші воїни боронять країну. Ця подія стала ще одним свідченням єдності громади та її прагнення підтримувати тих, хто несе найважчий тягар невідомості.


