🇺🇦 У БІЛЦІ ПОХОВАЛИ ГЕРОЯ ВЛАДИСЛАВА ЛОЗУ: ВЕСЬ НАРОД ПРОЩАВСЯ З ВОЇНОМ

Сьогодні громада села Білка, що на Тростянеччині, зібралася разом, щоб віддати шану своєму земляку, Герою України Владиславу Лозі. У скорботі та з невимовним болем люди ставали на коліна, утворюючи живий коридор від дому героя до місця його останнього спочинку. Адже кожен тут знав і любив Владислава – щирого, доброзичливого, усміхненого юнака, який понад усе цінував життя, свою родину та рідну Україну. Його втрата – це невимовний біль для всіх нас.

Владислав Лоза народився у селі Жигайлівка, а згодом разом із родиною переїхав до Білки. Він навчався у місцевих школах, здобувши неповну середню освіту. Після цього здобув професію помічника машиніста, але його серце покликало захищати Батьківщину. У 2020 році Владислав добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Він служив головним сержантом, командиром гармати артилерійського взводу 26-ої артилерійської бригади імені генерала-хорунжого Романа Дашкевича. Його шлях – це приклад справжнього патріотизму.

Владислав Лоза безстрашно виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту: на Луганщині, Донеччині, Запоріжжі та Харківщині. Він мужньо боровся за свободу своєї країни, віддаючи всі сили заради перемоги. На жаль, 6 вересня 2025 року, під час виконання чергового бойового завдання на Харківщині, Герой отримав поранення, несумісні з життям. Йому було лише 26 років. Його життя, обірване так рано, стало символом жертовності заради майбутнього України.

У траурній церемонії прощання на Білківському кладовищі взяли участь міський голова Юрій Бова, представники міської ради, бойові побратими, вчителі та однокласники Владислава, духовенство, друзі та сотні мешканців громади. Це було свідченням того, наскільки глибоко він торкнувся сердець людей.

«На жаль, війна забирає найкращих, – сказав міський голова Юрій Бова. – Ціна нашого мирного майбутнього – це життя тисяч українських захисників. Завдячуючи таким хлопцям, як Владислав Олександрович, який мужньо боронив кожного з нас і віддав за нас своє життя, сьогодні Україна тримає цю оборону. Кожен день нашого життя сьогодні – це віддане життя наших Героїв… Подвиг Владислава Лози назавжди залишиться у пам’яті рідних, побратимів і всіх нас». Його слова підкреслили велич втрати та важливість пам’яті про загиблих.

Зворушливі слова пролунали й від побратима – заступника командира батареї Олександра Фандющенка, який від імені всіх воїнів подякував родині за сина-героя:

«Ми познайомилися з Владиславом у 2022 році й відтоді разом виконували бойові завдання у найгарячіших точках війни. Він був справжнім воїном – відважним, вірним побратимом, щирим патріотом. Владислав завжди підтримував товаришів, умів додати сили у найважчі моменти. Він мріяв про мир для України, про вільне і щасливе життя для свого народу. І сьогодні ми схиляємо голови перед його подвигом, обіцяючи, що будемо боротися далі – заради нього, заради всіх наших загиблих друзів. Пам’ять про Владислава житиме в кожному з нас, у нашій перемозі». Його слова стали нагадуванням про спільну боротьбу та обіцянку пам’ятати.

Настоятель Вознесенського храму отець Олександр Карпець відслужив поминальну молитву за упокій душі загиблого воїна. Мир його душі.

Жалобна хода пройшла від дому Героя до кладовища, де пролунав триразовий салют почесної варти. Матері Владислава військові передали синьо-жовтий прапор – символ вічної вдячності народу за сина, який віддав життя за Україну. Цей момент став особливо символічним, уособлюючи пам’ять та шану.

Висловлюємо глибокі й щирі співчуття рідним та близьким. Світлий спомин про Владислава Лозу назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив та шанував. Вічна пам’ять і слава Герою України!