29 серпня 2025 року, у День пам’яті загиблих Захисників України, село Вишняки стало місцем урочистого відкриття меморіальних дошок на честь героїв, які віддали життя за свободу нашої держави. Ця знакова подія об’єднала громаду у глибокій шані до тих, хто боронив Україну.

Після участі хорольського земляцтва у меморіальних заходах у місті Хоролі, жителі Вишняківської громади також вшанували пам’ять своїх земляків, які не повернулися з поля бою. На 12 гранітних дошках викарбувано портрети та імена дванадцяти новітніх Героїв з Вишняківського старостату. Серед них – Деребченко Андрій Васильович, Литовський Владислав Васильович, Рідкобород Роман Андрійович, Костюк Володимир Степанович, Марченко Олександр Володимирович, Козін Сергій Миколайович, Голуб Валентин Вікторович, Твердовський Олександр Васильович, Тур Володимир Олексійович, Киприк Сергій Анатолійович, Манженко Ярослав Григорович та Кірій Ігор Сергійович. Ці імена стали символом незламності, відваги та любові до Батьківщини.

Почесне право відкриття пам’ятних плит було надано рідним загиблих Героїв. Особливо зворушливим моментом стало присутність немовляти, яке втратило батька-Героя – Ігоря Кірія. Місце вшанування замайоріло квітами, а останні промені сонця освітлили місце світлої пам’яті та вічної скорботи. У заході взяли участь міський голова Сергій Волошин, секретар міської ради Юлія Бойко, староста Анатолій Вовк, родини полеглих, односельці, військові побратими, молодь та духовенство. Хвилиною мовчання, молитвою та покладанням квітів громада висловила глибоку шану полеглим воїнам. Зі словами пам’яті виступили міський голова, секретар міської ради, староста та мати полеглого Героя, Ольга Дмитрівна Манженко.

Меморіальні дошки у Вишняках слугуватимуть вічним нагадуванням про високу ціну миру та волі для України. Це символ не лише скорботи, а й величі подвигу тих, хто став у стрій безсмертя. Проникливі патріотичні пісні про безсмертя Героїв виконали солісти Хорольщини. Школярі запалили лампадки, як знак вдячності та любові до полеглих, щоб їхнє світло жило у серцях нащадків. З глибоким болем та гордістю згадували життєвий шлях і бойову звитягу кожного воїна. Рідні ділилися спогадами про своїх синів, чоловіків, братів – звичайних сільських хлопців, які стали велетнями духу.

Обличчя дванадцяти Героїв навіки вкарбовані у пам’яті громади, як святе нагадування про високу ціну свободи. Герої живуть доти, доки про них пам’ятають. І ми пам’ятаємо!

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ