Сьогоднішня дата закарбувалася в історії нашої громади як день глибокого суму та скорботи. З невимовним болем у серці та сльозами на очах, жителі Кинашівки зібралися, аби вшанувати пам’ять та провести в останню путь своїх Героїв – полеглих Захисників України: Валерія Віталійовича ПРОЩЕНКА та Сергія Миколайовича ГРИГОРОВИЧА. Ці відважні воїни поклали найдорожче – власні життя – заради нашої свободи, заради мирного неба над головою, заради безпечного майбутнього кожного українця. Їхній незламний подвиг навіки залишиться в серцях поколінь як світлий символ мужності, безмежної самопожертви та вірності рідній землі.У цей скорботний час вся громада, схиливши голови на коліна та не стримуючи гірких сліз, створила «живий коридор», яким провели Воїнів до місця вічного спочинку. Цей зворушливий жест став виразом безмежної вдячності та глибокої шани до полеглих земляків. На церемонію прощання прийшли численні представники місцевої влади, найрідніші, вірні друзі, колишні однокласники та побратими, з якими Герої ділили фронтові будні. Кожен із присутніх, зі смутком та сльозами на очах, згадував Валерія та Сергія як надзвичайно працьовитих, щирих, спокійних і товариських людей, які завжди були готові прийти на допомогу та до останнього подиху мужньо захищали нашу державу. Їхня відданість Батьківщині не знала меж.Прощальні слова прозвучали від колег, від тих, хто знав загиблих особисто, від найближчих людей. Особливо зворушливою була спільна молитва та чин відспівування, що відбулися біля рідних домівок Валерія Віталійовича та Сергія Миколайовича. Після цього, дорога, встелена живими квітами, символом вічної пам’яті, безмежної вдячності та болю, що неможливо висловити словами, провела Героїв до місця вічного спочинку. Цей шлях був сповнений сліз та скорботи. Вся громада схилила голови перед світлою пам’яттю своїх синів, що полягли за Україну.Кожен, хто сьогодні прийшов віддати останню шану, глибоко усвідомлював: це не просто похорони. Це гірке нагадування про ту незмірну ціну, яку український народ платить за свою свободу, за можливість жити у вільній і незалежній державі. Пам’ять про цих Героїв повинна жити вічно, надихаючи наступні покоління на захист своєї країни. Вони віддали найдорожче – власне життя, щоб ми могли мати майбутнє. Їхній подвиг – це урок мужності, патріотизму та безмежної любові до рідної землі. Ми ніколи не забудемо тих, хто пожертвував усім заради нас.Спочивайте з миром, наші дорогі Герої! Нехай вічно горить свіча пам’яті про тих, хто заради України пожертвував найдорожчим – власним життям. Ми пам’ятаємо ваш подвиг, ми шануємо вашу жертву, і ми ніколи не забудемо тих, хто захищав нашу Батьківщину.Вічна пам’ять Героям!