У ГРОМАДІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ ДМИТЕРКОМ АНДРІЄМ МИКОЛАЙОВИЧЕМ
Громада у жалобі: 15 травня 2024 року у Судилківській ТГ зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Героя – Захисника України, жителя села Судилкова, ДМИТЕРКА АНДРІЯ МИКОЛАЙОВИЧА.
Дмитерко А.М. народився 27 листопада 1982 року у сім’ї військовослужбовця. Коли Андрію виповнився рік, сім’я з Угорщини переїхала в Україну за місцем служби батька: спочатку у Гайсинський район на Вінничину, а пізніше на Шепетівщину і Судилків. У 2000 році юнак закінчив навчання у Шепетівському ліцеї та вступив до Національного університету «Острозька академія» за спеціальністю «Культурологія». І хоч за даною спеціальністю не працював, та роки навчання в академії згадував із вдячністю та теплом. Доброзичливий, чуйний, щирий, ввічливий юнак, великий патріот та життєлюб, – таким залишався і в дорослому житті.
Кількома роками раніше, перед військовою службою за контрактом, Дмитерко Андрій працював у ДУ «Шепетівська виправна колонія», пізніше проходив службу в одній із військових частин м.Шепетівки.
З липня 2011 року 163 ТЦК м. Хмельницький був прийнятий на військову службу за контрактом. З 2015 року брав участь в АТО (ООС), захищав рідну землю на Сході країни. З початку повномасштабного вторгнення рф на територію України хоробро захищав населені пункти Київщини, Чернігівщини, Житомирщини, Черкащини від ненависного окупанта.
Побратими розповідають про Андрія Миколайовича, як про чесного, порядного та відповідального побратима, товариша та друга. Вірний син українського народу, мужній, сміливий, відважний воїн, великий патріот та життєлюб до останнього подиху виконував священний обов’язок – захищав рідну землю від російського агресора. 10 травня 2024 року героїчно загинув поблизу одного з населених пунктів Запорізького району Запорізької області. Він загинув за Україну, за волю і незалежність, за кожного з нас, наближаючи нашу Перемогу.
Указом Президента України від 27 травня 2022 року Дмитерка Андрія Миколайовича нагороджено медаллю «За військову службу Україні».

Сьогодні Дмитерко Андрій Миколайович востаннє побував на земних гостинах у найрідніших та найдорожчих серцю людей в селі Судилкові. Він люблячий син, брат, чоловік, люблячий татусь. Усе в житті перекреслила клята війна: забрала мрії, надії, сподівання, залишивши великій родині біль, сльози, гіркоту непоправної втрати.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя України.

Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими – військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Андрія. Односельці зустріли Захисника України та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Нестерпний біль, розпач, сльози…
Поховали Дмитерка Андрія у селі Судилків з усіма військовими почестями.

Світлий спомин про мужнього Захисника України Дмитерка Андрія Миколайовича назавжди залишиться в наших серцях.
Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою України, велика вдячність та низький уклін!
Вічна пам’ять…

Розпорядженням Судилківського сільського голови 15, 16, 17 травня 2024 року оголошено Днями жалоби.