У ГРОМАДІ ПОПРОЩАЛИСЯ ІЗ ЗАХИСНИКОМ УКРАЇНИ БЕРЕЗЮКОМ ДЕНИСОМ СЕРГІЙОВИЧЕМ
Громада у жалобі: 07 січня 2025 року у громаді зі скорботою та болем у душі в останню земну дорогу провели Захисника рідної землі, Героя України, навідника 1 десантно-штурмового батальйону однієї з військових частин, старшого солдата, БЕРЕЗЮКА ДЕНИСА СЕРГІЙОВИЧА.
Березюк Денис Сергійович народився 21 січня 1987 року у селі Городище. Тут пройшло дитинство, тут навчався у місцевій школі. Зростав доброзичливим, працелюбним юнаком. Як і всі хлопчаки любив заняття фізкультурою і спортом, перевагу надавав футболу, брав участь у змаганнях. Умів товаришувати, дорожив дружбою, бо й сам був хорошим товаришем та другом.
Після закінчення 11 класу у 2004 році навчався в будівельному училищі у м. Києві, здобув професію монтажника та електрозварювальника. Після училища – Харків – строкова служба. Через пів року Денис Сергійович був переведений на службу в одну з військових частин м. Шепетівки.
Після строкової служби влаштувався на службу охоронцем на цукрокомбінат у м.Шепетівка, пізніше – електрозварювальником у «ВЧДР: Вагонне депо» у м. Шепетівка, де працював до 2022 року. Де б не працював, Його поважали за відповідальне ставлення до виконання обов’язків, за відчуття колективу, за доброту, за чуйність, за справедливість та скромність. За сумлінну працю на підприємстві Його портрет було занесено на Дошку Пошани «ВЧДР: Вагонне депо».
Денис був майстровитим, мав золоті руки, вмів усе зробити по господарству, допомагав дружині, батькам, охоче допомагав сусідам, односельцям, друзям у будь-якій корисній справі.

У біографії Дениса Сергійовича є сторінка «Захист України»: з 2014 року майже два роки брав участь в АТО, захищав від російського окупанта кордони різної землі. Потім знову праця у «ВЧДР: Вагонне депо». А коли російський агресор здійснив повномасштабне вторгнення на територію України, Березюк Д.С., вже маючи військовий досвід за плечима, без обдумування став на захист рідної землі, будучи призваним на військову службу 25.02.2022 року Шепетівським ТЦК та СП. Мамі та дружині сказав: «Рідні мої, треба від цих нелюдів звільнити рідну землю, тому я йду». Його найрідніші жінки щиро молилися за те, щоб повернувся живим та неушкодженим, благали Всевишнього, щоб уберіг…

Вірний військовій присязі, мужній, відважний Воїн, вірний побратим, великий патріот та життєлюб Березюк Денис Сергійович до останнього подиху виконував священний обов’язок захисту Батьківщини. Брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України. Захищаючи волю та незалежність країни, 04 січня 2025 року поліг смертю хоробрих у бою, за мир в Україні віддавши найдорожче – власне життя.
Не судилося здійснитися планам, мріям, бажанням… Все забрала клята війна, залишивши мамі, дружині та найдорогоціннішому скарбу – донечці Анастасії – біль, сум, сльози, гіркоту непоправної втрати.
Сьогодні Березюк Д.С. востаннє побував на земних гостинах у батьківській хаті у рідному селі Городище. Провести Захисника до місця останнього спочинку прийшли побратими – військовослужбовці, представники духовенства, представники місцевої влади, жителі громади, друзі, однокласники і всі, хто знав Дениса. Односельці зустріли Воїна та провели в останню дорогу живим коридором Шани. Плакали всі, бо болить…
Поховали Дениса Сергійовича з усіма військовими почестями у селі Городище.
Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови у глибокій скорботі перед вічною і світлою памʼяттю Героя України. Світлий спомин про мужнього Захисника України Березюка Д.С. назавжди залишиться в наших серцях.
Він наближав нашу Перемогу!
Слава і Шана Герою України!
Вічна пам’ять…