У громаді попрощалися із Захисником України Чернишовим Р.В. 29 березня 2025 року громада зі скорботою та болем у серцях провела в останню земну дорогу Захисника рідної землі, Героя України, сержанта мінометної батареї механізованого батальйону, жителя села Судилкова, Чернишова Руслана Валерійовича. Чернишов Р.В. народився 26 квітня 1973 року у селі Суботці Знам’янського району Кіровоградської області. Тут пройшло дитинство Руслана, тут він навчався у школі. З юних років Руслан зростав доброзичливим, чуйним, щирим, ввічливим та відповідальним юнаком. Після закінчення школи навчався столярній справі в професійно-технічному училищі міста Знам’янка. У 1990 році був призваний до лав армії. Після служби розпочав трудову діяльність, працював різноробом, механіком. Руслана поважали за відповідальність, чесність, товариськість та готовність прийти на допомогу. Судилків з’явився на сторінках життєпису Руслана Валерійовича у 2013 році. Тут він зустрів свою долю – дружину Олену, яка виховувала дітей. Разом вони виховували велику родину. Руслан був люблячим батьком та дідусем. Разом з дружиною планували подорожі, але війна змінила їхні плани. Чернишов Р.В. був призваний на військову службу 11.06.2024 року. Проходив навчання в Україні та Франції. Після повернення захищав Україну від російського агресора на Сході. Загинув 24 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу Покровського району Донецької області. Вірний присязі, відважний воїн віддав життя за Україну. Страшенний біль та непоправна втрата для родини та громади. Разом з громадою вшановують пам’ять про Руслана Валерійовича і жителі Суботцівської громади. Сьогодні Руслан Валерійович востаннє побував на землі у Судилкові. Провести Захисника прийшли побратими, представники духовенства та влади, жителі громади. Поховали Чернишова Р.В. в Судилкові з військовими почестями. Розділяємо горе родини, низько схиляємо голови перед пам’яттю Героя України. Світлий спомин про мужнього Захисника назавжди залишиться в наших серцях. Він наближав перемогу! Слава і Шана Герою України! Вічна пам’ять…