У день пам’яті Андрія Петровича Гончарука, Героя України, в його рідному селі Попівка відбулося відкриття меморіальної дошки. Цей захід став виявом глибокої шани та вдячності за подвиг Захисника, який віддав своє життя за незалежність України.

У серпні 2022 року Андрій Петрович був мобілізований до лав Збройних Сил України. Як стрілець-зенітник 1-го відділення зенітно-ракетного взводу 1-го механізованого батальйону, він захищав українську землю на Авдіївському напрямку у Донецькій області, у складі 21-ї бригади. Його служба була сповнена відваги та самопожертви.

17 лютого 2024 року, виконуючи бойове завдання, Андрій Гончарук потрапив під артилерійський обстріл поблизу населеного пункту Колодязі. Отримавши важке поранення, його було терміново доставлено до госпіталю міста Дніпро, а згодом переправлено до Києва. Протягом місяця лікарі боролися за життя Героя, але, на жаль, поранення виявилося смертельним. На 47-му році життя, 17 березня 2024 року, серце Андрія зупинилося. Ця втрата – велика трагедія для всієї громади.

Ціна свободи України надзвичайно висока. Андрій Гончарук загинув у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України у російсько-українській війні. Його смерть – ще одне свідчення героїзму українського народу.

На жаль, меморіальні дошки на честь загиблих воїнів тепер можна побачити на центральних площах, фасадах шкіл та клубів майже кожного міста чи села. Відтепер і у с. Попівка є ще одне святе місце, де можна вшанувати пам’ять загиблих земляків. Важливо пам’ятати імена, обличчя та історії кожного Героя. Їх імена житимуть у наших серцях, у вдячній пам’яті. Вони назавжди залишаться взірцем мужності.

Вони, молоді, усміхнені, сповнені життя… Саме такими вони пішли у вічність, дивлячись на нас із фотографій. Кожна історія Героя – це історія про незламність, самовідданість, жертовність та справжню мужність. Пам’ять про них буде жити вічно.

«Ім’я Андрія Гончарука навічно вкарбоване в історію України», – підкреслив у своєму виступі на мітингу заступник міського голови Володимир Дужий. Наш обов’язок – пам’ятати та зберігати пам’ять про Героїв, передаючи її наступним поколінням. Ми повинні зробити все можливе, щоб їхні подвиги ніколи не були забуті.