У день пам’яті дев’ятнадцятирічного липівчанина Олександра БОРИМИ, вшановуючи тих, хто виборював волю та незалежність України, у Липовецькому ліцеї №2 зібралася шкільна спільнота. Серед присутніх були мама загиблого воїна – Леся Іванівна, сестра Анастасія, родини загиблих захисників та однокласники Олександра. Директорка школи Людмила Матвієнко звернулася до учнів: “Будьте гідними подвигу Олександра Борими та всіх випускників нашого закладу, які віддали за ваше майбутнє найдорожче – своє життя.”

Олександр Миколайович Борима народився 7 серпня 2003 року в селі Зозів. Через переїзд сім’ї до Липівця, він продовжив навчання в Липовецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, де проявив себе як старанний учень, надійний друг. Після 9 класу здобув професію машиніста холодильних установок у Зозівському ПАЛ. Влаштувавшись на роботу до “Липовецьких електричних мереж”, Олександр отримав повістку для проходження військової служби. Ще з 2014 року, коли його батько захищав східні кордони, він думав про армію. Тому, не вагаючись, вступив до Збройних Сил, щоб виконати свій обов’язок перед державою.

За тиждень до повномасштабного вторгнення, Олександр разом із двома земляками був направлений на військовий полігон поблизу села Дівички на Київщині, один з ключових об’єктів для підготовки артилеристів. Саме там їх застала війна. Запеклі бої під Києвом лише зміцнили його рішучість пройти військову підготовку та йти в бій з ворогом.

У серпні 2022 року Олександр у складі 57 бригади був перекинутий на Херсонщину для участі у контрнаступальних діях. Звичайний солдат швидко став заступником командира бойової машини, навідником-оператором. 1 жовтня 2022 року він прийняв свій перший бій поблизу сіл Безіменне та Костромка на Херсонщині. Під час артилерійського обстрілу та бойового зіткнення з противником під час наступальних дій, Олександр Борима та троє його побратимів загинули.

Через неможливість евакуації тіл з поля бою, військовослужбовців визнали безвісти зниклими. Рідні майже рік і один місяць чекали, розшукували його. Після підтвердження збігу ДНК-експертизи, Олександра Бориму було визнано загиблим у бою. 2 листопада 2023 року молодого бійця поховали на цвинтарі мікрорайону Кам’янка у Липовці. Йому назавжди залишилося 19 років. Серед усіх полеглих захисників Липовеччини, він наймолодший.

На лінійці пам’яті свого однокласника, спогадами про нього поділилися Ангеліна Херовимчук та Вадим Карпенчук. Цього року виповнилося 5 років, як вони закінчили школу. “На зустріч не прийшов лише Олександр Борима, хоча саме він найбільше докладав зусиль, аби вона відбулася”, – зазначила Ангеліна. “Наша пам’ять – це біль, але разом з тим, це й сила, що допоможе здолати нам ворога”. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять загиблого за Україну Олександра Миколайовича Борими та поклали квіти до меморіальної стіни з дошками випускникам школи, які загинули у російській війні. Світла пам’ять Героям!