У День Української Державності ми вшановуємо пам’ять героїв, які віддали своє життя за нашу незалежність, та всіх тих, хто продовжує боротися за суверенітет і територіальну цілісність України. 15 липня під час тематичного заходу родинам наших земляків – Захисників України були вручені нагороди, якими військовослужбовці відзначені за сумлінне виконання військового обов’язку із захисту Батьківщини.

Відзнаку командувача Десантно – штурмових військ ЗСУ «ЗА ШТУРМ» за участь в штурмових діях в умовах ближнього бою по захопленню (знищенню) об’єктів противника та проявлену особисту мужність, хоробрість та професіоналізм, яким нагороджено жителя села Заріг Анатолія Едуардовича Кравченка, передали батькам військовослужбовця, Оксані та Едуарду Кравченкам, та сестрі Тетяні. Боєць з позивним Ронін народився у селі Заріг 03 лютого 1996 року, закінчив місцеву школу, продовжив навчання в Хорольському агропромисловому коледжі за спеціальністю механіка, згодом отримав омріяну професію оператора комп’ютерного набору у Черкаському художньо – технічному коледжі. До війни хлопець встиг попрацювати за кордоном, пізніше у ТОВ «ОРЖИЦЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД». 27 лютого 2024 року Анатолій підписав контракт на військову службу в лавах ЗСУ та пішов захищати нашу Батьківщину від російської навали. Сміливий зарізчанин сумлінно виконував свій громадянський та військовий обов’язок, став прикладом мужності і сили духу для побратимів. 05 липня 2024 року Анатолій вирушив на позицію, про що батькам надіслав коротке повідомлення, а вже 10 липня 2024 року надійшло сповіщення, що Анатолій Едуардович Кравченко зник безвісти під час виконання бойових завдань у районі с. Білогорівка Сєвєродонецького району Донецької області. Доля Анатолія Кравченка й до сьогодні залишається невідомою, однак його ім’я стало символом стійкості, мужності та незламної віри в Перемогу. Про це свідчить і нагорода, якою наш земляк удостоєний 21 листопада 2024 року. Усі рідні та громада чекають повернення Анатолія Кравченка додому.

Відзнаку Міністра оборони України «10 років сумлінної служби», яким нагороджено жителя села Тарасенкове В’ячеслава Віталійовича Ткаченка наказом Міністра оборони України від 27 грудня 2024 року, передали мамі Ользі Володимирівні та синові Ростиславу. Народився В’ячеслав Ткаченко 23 січня 1982 року у селі Денисівка, батьки та школа заклали основи моральних цінностей і сформували його характер та світогляд. Хлопець виріс чесним та принциповим, не терпів несправедливості, не втрачаючи честі захищав правду, був свідомим у своїх діях, будь-яку справу обов’язково доводив до кінця. Після здобуття середньої освіти в Денисівській школі, упродовж півтора року військовий вишкіл строкової служби проходив у лавах Нацгвардії України. За плечима оборонця України В’ячеслава Ткаченка з позивним Удав служба у патрульно-постовому підрозділі Національної поліції України, згодом робота в СТОВ АФ «Оржицька», надання послуг з ремонту будинків. З перших днів російсько- української війни В’ячеслав Ткаченко виявив глибоку громадянську свідомість і став на захист України, своєї родини та усіх нас. Свої обов’язки виконував сумлінно, був надійним побратимом для товаришів по службі. Він не шукав слави чи визнання — він просто робив усе, що вважав за правильне. За три роки на фронті відданий захисник України воював на Харківському та Донецькому напрямках. 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Погребки Суджанського району Курської області молодший сержант, стрілець зенітно – ракетного відділення В’ячеслав Віталійович Ткаченко зник безвісти. З того часу сім’я не отримала жодної звістки про нього, однак вірить, сподівається і чекає на повернення. Наші спільні молитви за повернення В’ячеслава та усіх воїнів додому живими та неушкодженими.

Запалили свічу пам’яті в серцях та згадали віхи життя полеглого у бою за Україну жителя села Маяківка Великого Валерія Васильовича, 01 січня 1968 року народження. Орден «За мужність» III ступеня, яким, на жаль, удостоєно нашого земляка посмертно відповідно до Указу Президента України від 01 травня 2025 року № 270 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, передано цивільній дружині Світлані.

Кожна згадка та відзнака Героїв-земляків, які стали на захист України, мають особливу цінність для їхніх родин та всієї громади, та є свідченням нашої безмежної подяки та шани.