9 липня 2025 року Острозька громада з невимовним сумом провела в останню путь свого земляка – Миколу Трачука, відважного захисника України, жителя села Дерев’янче. Ця трагічна подія стала глибокою раною для всіх, хто знав Миколу, і для всієї України, яка втратила ще одного свого Героя.

Микола Олексійович Трачук народився 11 грудня 1971 року на Вінниччині, у селі Козинці Тростянецького району. Після закінчення місцевої школи він здобув професію тракториста, яка стала основою його трудового шляху. Тривалий час Микола присвятив себе будівельній справі, докладаючи сумлінної праці та майстерності до зведення різноманітних об’єктів. Його життя було яскравим прикладом відповідальності, працьовитості та справжньої людяності, що завжди відрізняла цього неординарного чоловіка. Він завжди був опорою для своєї родини та громади.

У лютому 2024 року, коли країна переживала найскладніші часи повномасштабної війни, Микола Трачук без вагань прийняв доленосне рішення – стати на захист Батьківщини. Він був мобілізований до лав Збройних Сил України, де проявив себе як справжній воїн. Війна розкрила в ньому незламну мужність, надзвичайну витримку, непохитну вірність військовій присязі та безмежну відданість українському народові. Його побратими згадують його як надійного товариша, завжди готового прийти на допомогу.

На жаль, 3 липня 2025 року, під час виконання бойового завдання у Харківській області, життя Миколи Трачука героїчно обірвалося. Він загинув, захищаючи свободу та незалежність України, її суверенітет та мирне майбутнє для прийдешніх поколінь. Його жертовність є непохитним свідченням того, яку ціну ми платимо за нашу волю. Це трагічна, але водночас героїчна сторінка в історії Острозької громади та всієї України.

Чин прощання та поховання Героя відбувся у рідному селі Дерев’янче. Провести Миколу в останню дорогу зібралися численні рідні, близькі, друзі та колеги, а також сотні жителів Острозької громади, які прийшли віддати шану відважному захиснику. На селищному кладовищі відбулося заупокійне богослужіння, сповнене болю та надії. Після спільної молитви за упокій душі новопреставленого воїна ЗСУ, військові побратими підняли над домовиною Державний Прапор України. Пролунав урочистий Державний Гімн, а прощальні військові залпи стали останнім салютом на честь Героя, який навіки залишиться в наших серцях.

Микола Трачук був не лише добрим сім’янином, люблячим чоловіком і батьком, вірним другом, а й гідним громадянином і справжнім Патріотом. Його незламна відвага, самопожертва та беззавітна любов до України є прикладом для наслідування та джерелом натхнення для майбутніх поколінь. Його ім’я золотими літерами вписане в літопис боротьби за незалежність.

У цю скорботну хвилину Острозька громада схиляє голови перед світлою пам’яттю свого земляка. Ми висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття родині загиблого. Не існує слів, здатних загоїти біль втрати, але вдячність і безмежна шана до Героя Миколи Трачука житимуть вічно в пам’яті українського народу. Його подвиг ніколи не буде забутий.

Вічна пам’ять та слава Герою Миколі ТРАЧУКУ!
Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях!