У п’ятницю, 16 травня ц.р., до Канева з’їжджалися звідусіль, аби взяти участь у фестивалі творчості людей з інвалідністю «Дніпровські хвилі». Захід проходив протягом 16-17 травня ц.р. у нашому місті вже в чотирнадцяте.

Цього разу учасники, а їх було понад 100, приїхали майже з усієї Черкащини (Умань, Чорнобай, Корсунь-Шевченківський, Сміла, Звенигородка, Черкаси, Канів), з Полтавської області (Пирятин, Лубни, Семенівка) і навіть з Одещини (Балта).

Попри значно більшу увагу держави сьогодні до питань безбар’єрності та  проблем маломобільних людей таких заходів в Україні ще небагато.

– Вперше відвідала подібний фестиваль – «Зорі надії» на Одещині, у місті Балта. І так загорілася ним, що уже через рік такий фестиваль був у нас, у Каневі. Зараз такі заходи проходять ще в Умані, в Чернівцях. У Каневі ж ми збираємося вже 14 раз, – розповіла головний організатор заходу, голова ГО «Канівська організація осіб з інвалідністю «Відродження», представниця Урядового уповноваженого зі справ людей з інвалідністю в Черкаській області Наталія Капустян. –  Востаннє наш фестиваль проходив у 2021 році. Тоді почався ковід, потім повномасштабне вторгнення… Увесь цей час до мене телефонували і запитували «Коли? Коли?». Ви не уявляєте, як таким людям бракує простих зустрічей і спілкування. Тож сьогодні ми повертаємо фестиваль «Дніпровські хвилі» і у нас з’явилася нова місія – збір коштів на підтримку ЗСУ.

За словами Н.Капустян учасники мають різні види інвалідності – це хвороби опорно-рухового апарату, аутизм, втрата зору тощо.

– Але ці люди не з обмеженими можливостями, навпаки, – з необмеженими можливостями, – наголосила Н.Капустян.

І в цьому вони переконали всіх. Так, у фоє міського будинку культури було представлено розмаїття різних творчих робіт людей з інвалідністю – це й малюнки, вишиті картини та рушники, ляльки-мотанки, плетені вироби, картини бісером тощо. Серед них були картини, які художниця виконує тримаючи пензлик зубами. Також окремо була представлена виставка малюнків, виконаних дітьми з аутизмом тощо.

На сцену міського будинку культури виходили справжні артисти – у сценічних костюмах, з зачісками та демонстрували свої таланти та години наполегливих репетицій. Вони співали пісень (в тому числі жестовою мовою), декламували вірші та гуморески, грали на музичних інструментах і танцювали. А коли твоя душа танцює, то цьому не стане на заваді навіть крісло колісне.

За роки існування у фестивалю з’явилося багато друзів та прихильників. Сьогодні вони прийшли привітати учасників та організаторів цього заходу. Долучилася до вітальних слів і секретар Канівської міської ради Оксана П’яткова.

– Сьогодні для нашої громади особливий день. Ми відкриваємо фестиваль, присвячений людям, які щодня демонструють свою силу, витримку і жагу до життя. Цей захід – це простір підтримки, натхнення і гідності, – наголосила О.П’яткова. – Я уявляю, скільки стоїть великої роботи за тим, щоб таке свято сьогодні для нас відбулося, тож дякую всім організаторам, спонсорам, волонтерам, і, звісно, учасникам та їх батькам, педагогам і фахівцям.

«Дніпровські хвилі» об’єднали людей різного віку – найменшому учаснику виповнилося лише 8 років, а найстаршій учасниці – 70. Так, одна з учасниць – Тамара, яка виконувала пісню жестовою мовою, приїжджала на канівський фестиваль ще дитиною, а сьогодні вона тут разом зі своїми доньками. Учасник Юрій приїжджав заспівати на «Дніпровських хвилях» 14 років поспіль. Сьогодні з ним дарувала присутнім свої пісні і його донька Ольга.

А от Віталій на такому заході вперше і не приховує свого захвату.

– Вражає масштаб та скільки людей приїхало чи не з усієї України. Хоча, з власного досвіду знаю, як нам це зробити непросто, – зазначає чоловік.

Віталій проживає в Черкасах. Йому 35 років. Попри інвалідність з дитинства та пересування на кріслі колісному, він живе повноцінним життям – отримав юридичну освіту, працює головою правління ОСББ, займається громадською діяльністю.

Зараз у зв’язку з війною багато захисників, на жаль, отримують тяжкі поранення, в тому числі, втрачають кінцівки та отримують інвалідності.

– Тому такі заходи сьогодні надважливі, бо це насамперед знайомства та нові контакти, це живе спілкування з людьми з таким же досвідом, що допоможе вирішити як побутові проблеми, так і отримати  звичайну людську підтримку, – наголосив  Віталій.

« повернутися