У Києві на Майдані Незалежності 12 червня відбулася презентація відтвореної мозаїки видатної української художниці Алли Горської під назвою “Боривітер“, яка була пошкоджена російськими окупантами в березні 2022 року в Маріуполі. Над відновленням працювала команда з 15 художників під керівництвом Анастасїї Іщенко та Олени Зарецької, онуки Алли Горської, яка очолює Фонд Алли Горської та Віктора Зарецького. Кияни та гості міста можуть побачити мозаїку до 22 червня, після чого її буде представлено в інших містах України та Європи.

Відкриття копії мозаїчного панно привернуло увагу багатьох людей, які зібралися біля Головпоштамту. Проєкти, пов’язані з іменем Алли Горської, художниці, трагічно загиблої від рук радянських спецслужб, завжди викликають великий інтерес серед українців.

Початок заходу. Мозаїка закрита тканиною

Дар’я Лобанок

Оригінал мозаїки “Боривітер” був створений Аллою Горською разом з командою у 1967 році, за три роки до її трагічної загибелі. У 1965 році художниця разом з чоловіком Віталієм Зарецьким відвідала Маріуполь, щоб познайомитися з місцевими монументалістами.

“У Маріуполі на той момент спостерігався значний розвиток монументального мистецтва. І саме туди приїхали наші київські митці. Вони отримали замовлення на створення двох мозаїк – “Боривітер” та “Дерево життя”. Це стало результатом багаторічного досвіду Алли Горської. Її робота з народним мистецтвом у поєднанні з академічною освітою створила надзвичайно потужну мистецьку мову. Обидві ці мозаїки можна з упевненістю назвати вершиною творчого висловлювання Алли Горської”, – ділиться спогадами Олена Заревська.

Тканину з панно зняли Ярослава Гресь та Ірина Чечоткіна, ініціаторки проєкту Ukraine WOW, які об’єднали митців, дослідників та меценатів для відтворення мозаїки.

Перед глядачами постає витвір мистецтва розміром 18 квадратних метрів, ідентичний оригіналу. Мозаїка “Боривітер” виконана зі шматочків смальти, кераміки, алюмінію та навіть ложок. У цей зворушливий момент розпочинається злива, яка змушує присутніх шукати укриття.

Нашу розмову з Оленою Зарецькою перервали кілька разів. Спочатку злива, потім участь у групових фото.

Олена Заревська, художниця, очільниця Фонду Алли Горської та Віталія Зарецького

Дар’я Лобанок

Олена Заревська, хранителька пам’яті про Аллу Горську, ділиться своїми відчуттями від відкриття відтвореної мозаїки. Вона ніколи не була в Маріуполі і не бачила це панно на власні очі. З бабусею, Аллою Горською, Олена теж не була знайома, адже народилась через 14 років після її смерті.

Робота над мозаїкою тривала менше трьох місяців. Олена особисто брала участь у створенні одного з фрагментів. Вона підкреслює важливість цієї події.

“Складно передати словами! Я читала спогади про те, як Алла Горська глибоко занурювалася в роботу. Вона розглядала кожен камінчик, вибирала кут, під яким його викласти. Якщо придивитися до мозаїки, можна побачити, як каміння мерехтить під різними кутами. Коли її монтували, вона лежала на підлозі, і ми могли побачити в ній і вітер, і спокійне Азовське море. Це неймовірне відчуття. Видно, що художники того часу були закохані у свій край і зуміли відобразити його у своїй роботі”, – ділиться Олена.

Олена Заревська на відкритті відтвореної мозаїки її бабусі

Дар’я Лобанок

Олена бачить тяглість традицій і в художниках, які працювали над відтворенням мозаїки, у їхній залученості до процесу, у тому, як вони підбирали кожен камінчик.

“Важко усвідомити, що ці подібні камінці тримала в руках моя бабуся. Як вона на них дивилася, що в цей момент думала, як притискала їх до стіни, а потім робила крок назад і дивилася”, – додає Олена.

Для Олени її бабуся – це мислителька поза часом, чиї роздуми та ідеї залишаються актуальними і сьогодні. Вона вважає, що Алла Горська може стати великою рольовою моделлю для України.

Найбільшим викликом під час відтворення панно було створення мобільної конструкції, щоб її можна було перевозити по Україні та світу. Першими містами, де буде представлена мозаїка, стануть Харків та Львів.

Для ідентичного відтворення мозаїки, митці знайшли радянську смальту та замовили в українських виробників її

Дар’я Лобанок

“Алла Горська створила дві мозаїки, “Боривітер” і “Дерево життя”, менш ніж за два місяці. Коли нам казали, що ми не зможемо, ми відповідали: “Алла Горська змогла, значить зможемо і ми”, – розповідає Олена.

Щоб відтворити “Боривітер”, команда провела безліч художніх нарад, самостійно тягала смальту, яку спеціально виготовляли в Україні під замовлення, хоча Олена підкреслює, що на панно є і радянська смальта.

До Горської у Маріуполі мозаїки викладалися переважно битою плиткою, і команда Горської внесла новизну, використовуючи смальту. “Боривітер” був створений для ресторану “Україна”, тож використання ложок в мозаїці стало ще одним експериментом. А завдяки використанню листового алюмінію робота набула легкості, тонкості, а самому боривітру надала відчуття реального польоту.

Нині ж для художників величезним викликом стало створення конструкції мобільною.

Митці розглядають фрагменти з розбитої мозаїки

Дар’я Лобанок

Художники консультувалися з мистецтвознавцями, дослідниками маріупольських мозаїк, мозаїстами.

“Алла Горська зібрала дві мозаїки “Боривітер” і “Дерево життя” менше ніж за два місяці. Коли нам казали, що ми не зможемо, ми відповідали, що Алла Горська змогла, значить зможемо і ми”.

Щоб зробити ідентичну мозаїку, команда спиралася на фотографії, які були зроблені маріупольськими фотографами до початку повномасштабного вторгнення.

“У нас на стінах висіли крупні деталі мозаїки, щоб художники могли спиратися і на розмір, і роздивитися смальту, побачити порядок, послідовність та логіку викладення. У нас на щастя були ексклюзивні фотографії дрібних деталей. На жаль, ми не можемо розголошувати авторів цих фото”, – пояснює Олена.

До відтворення панно долучилися 15 художників-монументалістів і дослідників, серед яких Анастасія Лелюк, Тетяна Тадай, Інга Леві, Ольга Чикало, Аля Сєгал, Тамара Турлюн, Поліна Пискурьова, Анастасія Антонець, Тетяна Бакум, Андрій Фішер, Ганна Круть.

“На початку ми просто намагалися зібрати усіх, хто залучений до мозаїчного мистецтва. Зараз багато мозаїстів чоловіків залучені до війська, а було і багато людей, які не могли наважитися на таку ідею. Я долучалася декілька разів і сама викладала фрагменти. Це неймовірна атмосфера у майстерні. Якби було чутно як на масу кладуть смальту – це був би ритмічний звук”.

Художники-монументалісти, які працювали над відтворенням мозаїки

Дар’я Лобанок

Між двома величними мозаїками обрали “Боривітер”, оскільки в ньому багато динаміки та руху, каже Олена. Саме це потрібно зараз українцям у воєнному стані.

“Дуже хотілося б, щоб ми відтворили і “Дерево життя”, та й інші мозаїки, що знаходяться на окупованих територіях, але почати цей проєкт хочеться з лету такого великого птаху. Для мене ця робота – це свобода, перемога та легкість”, – розповідає Олена.

Після вбивства Алли Горської панно “Дерево життя” закрили цегляною стіною. І відкрили лише у 2008 році.

Алла Горська та її чоловік Віктор Зарецький у художній майстерні, початок 1960-х рр.

Фото з родинного архіву Олени Зарецької

“Це велика втрата для українського мистецтва, яке довгий час було приховане. Мені розповідали маріупольці, як вони щодня їздили від школи у найближчий музей Чехова, замість того, щоб бачити таке багатство у власному місті. Роками у Незалежній Україні ми не говорили про українське мистецтво і не могли його побачити”, – ділиться переживаннями Олена.

У рамках проєкту копій “Боривітра” створили дві. Другу копію розділили на 1250 фрагментів. Один із них можна придбати і стати хранителем “Боривітра”, щоб одного дня відновити легендарне творіння Горської у визволеному Маріуполі. За добу увесь наклад продали.

Фрагменти розбитої мозаїки, які можна придбати та стати хранителями “Боривітру”

Дар’я Лобанок

Усі кошти з продажу фрагментів другої копії мозаїки будуть спрямовані на реставрацію останньої вцілілої роботи Алли Горської “Вітер“ у Києві та турне мозаїки “Боривітер” Україною та світом.

Мозаїчне панно Алли Горської “Вітер” в ресторані “Вітряк”, Київ.

Фото з сайту Радянська мозаїка в Україні

“Ми зараз від Фонду стараємося залучити весь можливий інформаційний інтерес та інтерес спонсорів аби зробити реставрацію мозаїки “Вітер” на Теремках. Коли до мене звернулися Ukraine WOW, ви б бачили ці запалені оці від ідеї, що ми можемо викласти мозаїку “Боривітер”. Ми домовилися не лише відновлювати, а й відреставрувати те, що є зараз у нас в доступі”, – каже Олена.

Другу копію мозаїки розділили на 1250 фрагментів

Дар’я Лобанок