У Ковелі віддали шану пам’яті Володимира Гузя, позивний «Золотий» — відважного воїна Збройних Сил України, талановитого музиканта, люблячого друга, сина, чоловіка та батька. Ця особлива подія стала місцем зустрічі теплих спогадів та зворушливої музики, щирих слів подяки та тихих молитов, глибокого смутку та незламної вдячності.

Рік тому, назад, 30 серпня, під час виконання відповідального бойового завдання поблизу Вовчанська на Харківщині, життя Володимира обірвалося внаслідок ворожого обстрілу. Йому було лише 39 років. Проте за ці роки він залишив по собі надзвичайний приклад мужності та людяності, який навічно житиме в серцях тих, хто мав щастя його знати.

Володимир завжди вирізнявся життєрадісністю та щирістю, його обличчя прикрашала усмішка, а слова завжди були сповнені добра. Він любив жартувати, вмів підтримати у важку хвилину, володів неабиякою силою характеру та внутрішнім стрижнем. У дитинстві Володимир захоплювався брейкдансом, активно займався футболом і волейболом, а також щиро любив гори та подорожі.

Про ці незабутні щасливі миті життя розповідали його рідні та близькі друзі, ділячись особистими історіями та дрібницями, які, власне, й формують справжню, живу пам’ять про людину. Його шлях до віри розпочався у 20 років, коли він приєднався до церкви «Еммануїл», де й зустрів свою майбутню дружину.

Сім’я – його дружина Юлія та сини Ілля й Роман – була найбільшим джерелом щастя та безмежної гордості для Володимира. На екрані оживали кадри їхнього весілля, теплі домашні світлини, а також зворушливі спогади, якими поділилася його дружина Юлія. Особливе місце у житті Героя займала музика. Понад 16 років він присвятив грі на барабанах у гурті EM Worship. Архівні записи, що прозвучали цього вечора, створили відчуття його живої присутності у залі. Найзворушливішим моментом стало виконання пісні «Чудова благодать», коли на екрані за барабанами грав сам Володимир. Його неповторний ритм знову наповнював простір, ніби він був поруч із нами.

З початком повномасштабної війни Володимир без вагань вирішив стати на захист України. «Хлопцям на передовій потрібна заміна та відпочинок», — казав він рідним, пояснюючи своє рішення. З вересня 2022 року він служив у 36-й окремій бригаді морської піхоти на посаді радіотелефоніста. Він пройшов спеціалізоване навчання у Великій Британії та повернувся на фронт, де проявив себе як справжній герой. Його побратими у спогадах та відеозверненнях відзначали його неймовірну мужність, надійність та щире братерство.

У фоє були розгорнуті експозиції з особистими речами Володимира та його світлинами. Кожен охочий міг залишити теплі слова та спогади на спеціальних картках пам’яті, які згодом стануть частиною майбутньої книги про Героя. Крім того, було організовано збір коштів для потреб 36-ї бригади, де служив Володимир, як продовження його справи та символ єдності громади.

Цей вечір пам’яті став не просто подією, присвяченою втраті, а вираженням глибокої вдячності. Це був вечір про людину, яка прожила своє життя з любов’ю до ближніх і працювала для людей. Його барабани затихли тут, на землі, але в наших спогадах і серцях він звучатиме завжди.

Пам’ять про Володимира «Золотого» назавжди залишиться в серцях його родини, друзів, громади Ковеля та вписана золотими літерами в історію нашої країни.