Сьогодні, 14 жовтня, Кропивницька громада віддала останню земну шану своїм Героям – захисникам України. На Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища відбулося прощання із загиблими воїнами, які віддали життя, боронячи рідну землю від російських загарбників.

Солдати Богдан Дзюба, Євгеній Шумілов, Андрій Вдовіченко та молодший сержант Олексій Распутін до останнього подиху залишалися вірними присязі народу України. Вони стояли там, де було найгарячіше, не ховалися за спинами, мужньо знищували ворога та виборювали свободу для України. Ця страшна війна продовжує забирати найкращих синів і доньок, викарбовуючи їхні імена у наших серцях та на скрижалях історії.

Богдан Дзюба народився 12 березня 1991 року у Кропивницькому. Попри ранню втрату батька, він виріс добрим, відповідальним і життєлюбним. У школі № 4 захоплювався спортом, зокрема футболом, тренувався у ФК «Зірка», брав участь у змаганнях. Після здобуття професії плиточника-лицювальника, деякий час працював за кордоном. Із початком повномасштабного вторгнення, у травні 2022 року, Богдан добровільно вступив до лав територіальної оборони Києва. Згодом воював на різних напрямках: Бахмут, звільнення Ізюма, тривалий час на Куп’янщині. Служив оператором комплексу РЕБ. Загинув 05 жовтня 2025 року поблизу Благодатівки на Харківщині. Йому було 34 роки. Побратими згадують Богдана як мудрого, мужнього воїна, який завжди підтримував інших.

Євгеній Шумілов народився 07 травня 1988 року. Після школи здобув фах водія та слюсаря сільськогосподарських машин. 15 років пропрацював у «Кіровоградському облавтодорі», де його цінували за надійність. З березня 2022 року – у лавах тероборони, служив водієм у 121-ій бригаді ТрО, був відзначений медаллю «За оборону рідної держави». У вересні 2025 року продовжив службу в Нацгвардії старшим кулеметником. Загинув 02 жовтня 2025 року біля Удачного на Донеччині внаслідок удару ворожого дрону. Йому було 37 років. Євгеній був майстром на всі руки, опорою для родини, завжди дбав про краще життя для своїх дітей.

Олексій Распутін народився 28 серпня 1988 року. Був щирим, чуйним хлопцем, допомагав мамі з квітами, цікавився комп’ютерами. Здобув спеціальність токаря-фрезерувальника, працював у будівельній галузі. З початком АТО пішов добровольцем, неодноразово отримував поранення, але повертався на фронт. Служив гранатометником і стрільцем, має численні нагороди. Після повномасштабного вторгнення знову став до лав оборонців. Загинув 06 жовтня 2025 року. Йому було 37 років. Олексій був людиною великої душевної щедрості, любив тварин, цінував дитячі малюнки як оберіги.

Андрій Вдовіченко народився 19 січня 1975 року. Із дитинства цікавився точними науками, радіотехнікою. Здобув вищу освіту інженера-програміста, працював на радіостанції, займався ремонтом комп’ютерів. У квітні 2023 року став до лав ЗСУ, пройшов навчання і служив стрільцем-санітаром 42-го ОМПБ. Загинув 20 травня 2023 року під Берхівкою на Донеччині. Його загибель була остаточно підтверджена у вересні 2025 року за результатами ДНК. Йому було 48 років. Андрій був врівноваженим, спокійним, робив добрі справи з відкритим серцем.

Наші захисники – це янголи-охоронці, які завжди залишаються жити поряд із нами як приклад для наслідування. Схилимо голови та вшануємо пам’ять наших героїв хвилиною мовчання. Слава їм! Вічна і світла пам’ять!