У Лозівській громаді ще одна болюча втрата: на полі бою загинув Сергій Слісаренко. Це сумна звістка, яка торкнулася багатьох сердець у громаді. Сергій Петрович, відданий захисник України, назавжди залишиться в пам’яті як герой, що віддав найдорожче за свободу рідної землі.

Сергій Петрович народився 2 березня 1993 року у селі Берестове Близнюківського району Харківської області. Він зростав у багатодітній сільській родині, де панували спокій та добро. Його дитинство було сповнене теплом родинного затишку та простими сільськими радощами.

У 2008 році Сергій закінчив 9 класів Берестівської загальноосвітньої школи. Директорка школи згадує його як «порядну, спокійну, врівноважену, скромну, миролюбну, небайдужу людину. На нього завжди можна було покластися, він приходив на допомогу, був товариським. Однокласники його поважали. Сергійко — один з тих учнів, про яких завжди згадуєш з теплотою. Глибокий сум та біль огортає серце, бо пішла із життя така гарна людина». Ці слова свідчать про його виняткові людські якості.

Після закінчення школи Сергій, наслідуючи приклад батька, почав працювати трактористом у місцевому сільськогосподарському підприємстві. Колеги цінували його як молодого, але надзвичайно працьовитого хлопця. Сергій ніколи не уникав важкої роботи, адже змалку батьки прищепили йому любов до праці. У колективі до Сергія Петровича часто зверталися за порадою та допомогою, адже його думці довіряли.

У 2015 році Сергій одружився, і того ж року народився його єдиний син Дениско. У 2017 році родина Слісаренків переїхала до Лозової. Сергію завжди подобалася робота з деревом, тому він знайшов себе у столярному цеху. Незважаючи на складність роботи, він вкладав у неї душу. У вільний час чоловік захоплювався випалюванням по дереву – це був його найкращий відпочинок і спосіб самовираження.

Сергій був люблячим чоловіком, турботливим батьком, який будував плани та досягав поставлених цілей. Він також був добрим сином та братом, завжди піклувався про батьків, підтримував брата та сестер.

19 березня 2024 року Сергій Слісаренко був мобілізований на військову службу. Солдат ніс службу навідником у військовій частині А1126. У травні 2024 року дружина отримала тривожне повідомлення про те, що Сергій зник безвісти. Сімнадцять місяців пошуків, болю, надії та віри в те, що чоловік живий, минули… На жаль, 15 жовтня родину повідомили про збіг ДНК.

Слісаренко Сергій Петрович, відданий Військовій присязі, на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок, загинув 8 травня 2024 року поблизу н.п. Нетайлове Покровського району Донецької області, захищаючи незалежність України. Його самовідданість та жертовність назавжди залишаться в наших серцях. Світла пам’ять мужньому воїну, який за волю і свободу України віддав найдорожче − своє життя.