У Лозі відбулося відкриття меморіальної дошки на честь захисника України Олександра Князя. 24 квітня 2025 року на фасаді Лозянської гімназії Іршавської громади відбулася урочиста подія – відкриття меморіальної дошки, присвяченої пам’яті герою Олександру Князю. Церемонія відбулася в присутності місцевих жителів, представників влади та близьких загиблого воїна. Меморіальна дошка розташована поруч з дошкою іншого Героя з села – Юрія Соколачка, що підкреслює важливість пам’яті про всіх, хто віддав своє життя за свободу України.

Захід відвідали очільник Іршавської МТГ Віктор Симканинець, представники відділів освіти, охорони здоров’я, культури, сім’ї, молоді та спорту міськради, а також представник ветеранського простору «Вдома». Мітинг-реквієм, ведучими якого стали учні школи, розпочався з виконання Гімну України. Міський голова, виступаючи з промовою, висловив глибокі співчуття та наголосив на важливості пам’яті про загиблих героїв. Він зазначив, що в тилу важливо працювати на Перемогу, а благодійні акції на підтримку захисників, організовані школами громади, є цьому підтвердженням.

«Ми повинні завжди пам’ятати подвиг наших захисників, завдяки яким ми маємо можливість жити, працювати та реалізовувати себе, – підкреслив голова громади. – Пам’ять про Героїв, які віддали своє життя за незалежність України, повинна жити в наших серцях». Очільник громади висловив слова подяки батькам та родичам Олександра Князя та разом з ними взяв участь у церемонії відкриття меморіальної дошки.

Учні школи представили коротку біографію Олександра Князя. Олександр був солдатом, старшим навідником мінометного взводу механізованого батальйону. Він народився 25 січня 1986 року в Лозі, навчався в місцевій школі, потім закінчив ПТУ № 32 у Білках за фахом електрогазозварювальника. Працював на Іршавському абразивному заводі та в КП «Тепло – Місто». Звідси його призвали в АТО. Служив у 128-й бригаді та у 2016 році був нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України». Після початку повномасштабного вторгнення росії у 2022 році Олександр продовжив захищати Батьківщину.

Останній раз батьки розмовляли з сином 27 січня 2024 року. Мати згадує його слова: «Ти тільки не переживай», – ніби прощаючись. 29 січня Олександр загинув при виконанні бойового завдання на Донеччині. В рідному селі його зустрічали навколішки, встеливши шлях квітами та лампадками. Прощання відбулося у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, поховали героя на місцевому цвинтарі. Олександр був наймолодшим сином, власної родини не мав. Мати згадує його мрію: «Мамко, вернуся з войни та вжинюся»…

Присутні вшанували пам’ять Героя та всіх загиблих захисників хвилиною мовчання. Священники на чолі з настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці відслужили панахиду та освятили меморіальну дошку. Гості, школярі та вчителі поклали квіти до пам’ятника. Учні також віднесли квіти на могилу захисника.

Фоторепортаж на сайті за посиланням – ⤵️ https://irshavaotg.gov.ua/news/1745569431/