Сьогодні Україна переживає 1244-й день трагічної боротьби, ще один день від початку жорстокого повномасштабного вторгнення, яке принесла на нашу землю російська федерація. Війна, нав’язана підступним агресором, триває вже понад три роки і щодня забирає найдорожче – життя українців. Вона несе за собою сльози матерів, страждання дітей, руйнування домівок та гіркий біль у серця кожного, хто любить свою Батьківщину.

Нав’язана фашистським, путінським режимом, а також освячена та схвалена московським патріархом кирилом на братовбиство, війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращим цвітом нації.

Сьогодні чорні крила скорботи знову закрили сонце над Маньківською громадою. У серця людей прийшла невимовна журба й тяжка звістка – ще одне ім’я відважного Героя назавжди викарбувано у сумній Книзі пам’яті нашого краю.

Схиливши голови у скорботі, мешканці нашої громади сьогодні проводжають  в останню путь свого земляка, жителя селища Маньківка – Христоріза Миколу Васильовича, який  навіки додому повернувся «на щиті».

Христоріз Микола Васильович народився 17 лютого 1995 року в селищі Маньківка Черкаської області.

З 2001 по 2012 році навчався в Маньківському НВК «ЗЗСО I-III ступенів – гімназія» Був відповідальним учнем, відданим товаришем, щирою та світлою людиною. Закінчив школу з золотою медаллю.

З 2012 році вступив до військового інституту Київського університету імені Тараса Шевченка на факультет «Політологія», який закінчив у 2017 році отримавши диплом з відзнакою.

По закінченню університету 4 місяці проходив військову підготовку на Яворівському полігоні.

З перших днів війни став на захист рідної землі, повністю присвятивши своє життя військовій справі.

Після підготовки був направлений на Донецький, а згодом на Запорізький напрямок, брав участь у запеклих боях у найгарячіших точках на сході України.

Загинув Микола Васильович 14 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Волновахи, Донецької області.

Уся Маньківська громада єднається в скорботі й поділяє невимовний біль втрати, який пронизує серця рідних та близьких. Щиро співчуваємо родині, молимося за упокій душі нашого Героя… Нехай Господь прийме його у свої небесні обійми, дарує мир та спокій молодій, зраненій душі та полегшить тягар втрати для тих, хто любив і чекав його повернення.

Спочивай з миром, Захиснику… Світла пам’ять про Тебе – хороброго, доброго, щирого патріота – житиме у серцях всіх, хто знав Тебе, шанував та любив.

Схиляємо голови у глибокій шані перед тими, хто віддав найдорожче – власне життя – за незалежність і волю України.

Нехай душа загиблого Миколи знайде спокій у Царстві Небесному.

Герої не вмирають – вони вічно живуть у нашій пам’яті.

Вічна пам’ять і слава Миколі!

Слава Збройним Силам України !!! Слава Україні !!!

« повернутися

organizações