Сьогодні Україна переживає 1244-й день героїчної боротьби, ще один день від початку повномасштабного вторгнення, яке принесла на нашу землю російська федерація. Ця війна, нав’язана агресором, триває вже понад три роки і щодня забирає найдорожче – життя українців. Вона несе за собою сльози матерів, страждання дітей, руйнування домівок та гіркий біль у серцях кожного, хто любить свою Батьківщину.

Нав’язана фашистським, путінським режимом, ця війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращим цвітом нації.

Сьогодні чорні крила скорботи знову закрили сонце над Маньківською громадою. У серця людей прийшла невимовна журба й тяжка звістка – ще одне ім’я відважного Героя назавжди викарбувано у сумній Книзі пам’яті нашого краю.

Схиливши голови у скорботі, мешканці нашої громади сьогодні проводжають в останню путь свого земляка, жителя селища Маньківка – Христоріза Миколу Васильовича, який навіки додому повернувся «на щиті».

Христоріз Микола Васильович народився 17 лютого 1995 року в селищі Маньківка Черкаської області.

З 2001 по 2012 році навчався в Маньківському НВК «ЗЗСО I-III ступенів – гімназія». Закінчив школу з золотою медаллю.

З 2012 року вступив до військового інституту Київського університету імені Тараса Шевченка на факультет «Політологія», який закінчив у 2017 році з відзнакою.

Після закінчення університету 4 місяці проходив військову підготовку на Яворівському полігоні.

З перших днів війни став на захист рідної землі, повністю присвятивши своє життя військовій справі.

Після підготовки був направлений на Донецький, а згодом на Запорізький напрямок, брав участь у запеклих боях у найгарячіших точках на сході України.

Загинув Микола Васильович 14 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Волновахи, Донецької області.

Уся Маньківська громада єднається в скорботі й поділяє невимовний біль втрати, який пронизує серця рідних та близьких. Щиро співчуваємо родині, молимося за упокій душі нашого Героя… Нехай Господь прийме його у свої небесні обійми, дарує мир та спокій молодій, зраненій душі та полегшить тягар втрати для тих, хто любив і чекав його повернення.

Спочивай з миром, Захиснику… Світла пам’ять про Тебе – хороброго, доброго, щирого патріота – житиме у серцях всіх, хто знав Тебе, шанував та любив.

Схиляємо голови у глибокій шані перед тими, хто віддав найдорожче – власне життя – за незалежність і волю України.
Нехай душа загиблого Миколи знайде спокій у Царстві Небесному.

Герої не вмирають – вони вічно живуть у нашій пам’яті.

Вічна пам’ять і слава Миколі!

Слава Збройним Силам України !!! Слава Україні !!!

« повернутися