Запекла, кровопролитна битва за Україну триває вже 1275-й день. Кожного дня надходять сповіщення про загибель наших захисників. Все більше родин втрачають найдорожчих. Щотижня повертаються «на щиті» бійці, які ціною власного життя боронили Батьківщину у жорстокій російсько-українській війні.

Сьогодні Україна переживає ще один день трагічної боротьби, ще один день від початку жорстокого повномасштабного вторгнення, яке принесла на нашу землю агресорка. Війна, нав’язана підступним ворогом, триває вже понад три роки і щодня забирає найдорожче – життя українців. Вона несе за собою сльози матерів і дружин, страждання дітей, руйнування домівок та гіркий біль у серця кожного, хто любить свою Батьківщину.

Чорні крила скорботи знову закрили сонце над Маньківською громадою. У серця людей прийшла невимовна журба й тяжка звістка – ще одне ім’я відважного Героя назавжди викарбувано у сумній Книзі пам’яті нашого краю.

Сьогодні жителі громади зібралися тут щоб провести в останню дорогу справжнього Героя, вірного сина України, мужнього воїна – Роздорожного Олександра Петровича.

Його життя – це приклад відданості та честі. Він чесно виконував свій обов’язок, залишивши нам найцінніше – віру в Перемогу, любов до Батьківщини та пам’ять, яку ми нестимемо в серцях завжди.

Роздорожний Олександр Петрович народився 30 квітня 1987 року в селі Дзендзелівка, Маньківського району, Черкаської області, у звичайній сільській родині.

У 1993 році пішов до першого класу Дзендзелівської загальноосвітньої школи, яку закінчив у 2004 році. Після закінчення школи у 2005 році пішов до армії, де проходив строкову службу в місті Кривий Ріг.

У 2006 році розпочав навчання на юридичному факультеті Житомирського інституту права, де здобув освіту. Після навчання влаштувався на роботу до Маньківського районного відділу ГУ МВС України, де працював у підрозділі поліції.

У 2008 році вступив до Уманського національного університету садівництва, де навчався за спеціальністю «Аграрні науки».

У 2010 році одружився. У шлюбі з дружиною Олесею народилися дві донечки – Анастасія та Юлія.

Олександр любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано його життя обірвалося, не давши здійснитись його мріям: виростити донечок, побачити їх студентками і нареченими, отримати статус дідуся, дожити до глибокої старості зі своєю коханою дружиною, бавлячись з онучатами… Та не судилося: родина втратила прекрасного сина і брата, люблячого батька, друзі та колеги – вірного друга і побратима, а наша громада – Героя, який віддав своє життя за нас, за нашу громаду, за нашу Україну.

17 серпня 2025 року загинув старший сержант поліції, поліцейський взводу №1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП у Черкаській області Роздорожний Олександр Петрович.

Уся Маньківська громада розділяє страшний біль і невимовне горе, котре пронизує душі рідних і близьких, висловлює щирі слова співчуття родині… Нехай Господь прийме його у свої обійми, подарує вічний спокій зраненій душі та полегшить гіркоту утрати дорогої та рідної людини, нашого Захисника.

Герої не вмирають, їх пам’ятають вічно.

Вічна пам’ять тобі, Олександре.

Слава Збройним Силам України !!! Слава Україні !!!

« повернутися