Травневий Нью-Йорк вирує, наповнений туристами та звуками сирен. У самому серці міста, на Таймс Сквер, можна знайти жартівливу футболку з портретом Трампа, що нагадує про політичні події. Однак, життя тут триває: люди заробляють гроші, відвідують вечірки та переживають типові нью-йоркські неврози.

Саме неврози та кризи є ключовими темами у творчості видатної української режисерки з Одеси, Кіри Муратової. Ретроспектива її фільмів у Нью-Йорку, що має назву “Ескізи хаосу”, проходила з 16 по 25 травня в Лінкольн-Центрі.

Організаторами цієї події стали колишній директор Довженко-центру Іван Козленко та мистецтвознавиця Марта Кузьма, яка відіграла важливу роль у розвитку сучасного українського мистецтва.

У 1990-х роках Марта Кузьма була першою директоркою київського Центру сучасного мистецтва Сороса та кураторкою багатьох виставок. Згодом вона зробила успішну міжнародну кар’єру, працюючи деканом арт-школи Йельського університету. З початком повномасштабної війни Марта Кузьма відновила зв’язки з Україною.

Нещодавно вона анонсувала платформу “Faktura 10“, в рамках якої реалізує десять проєктів з підтримки української культури, включаючи ретроспективу Кіри Муратової в Лінкольн-Центрі. Завдяки співпраці з Іваном Козленком, показ фільмів Муратової набув глибини та концептуальної насиченості.

Колаж із зображенням режисерки, айдентика ретроспективи

“Ескізи хаосу” є одним з наймасштабніших показів фільмів Кіри Муратової, подібний до ретроспективи у Роттердамі 2013 року. У Лінкольн-Центрі було представлено шістнадцять стрічок, майже всю фільмографію режисерки, за підтримки Національного центру імені Олександра Довженка.

Компанія Criterion, лідер у випуску DVD та реставрації кінофільмів, надала права і копії майже всіх фільмів, створених після 1990 року. Завдяки цьому, у Нью-Йорку вдалося організувати таку велику ретроспективу. Спеціалісти Criterion відреставрували фільми “Астенічний синдром” і “Серед сірого каміння”, а також “Короткі зустрічі” та “Довгі проводи”, що підігріло інтерес до Муратової на Заході.

Кадр з фільму “Астенічний синдром”

Відкриття ретроспективи відбулося показом відреставрованого “Астенічного синдрому”, стрічки, що відображає стан людини, яка зіткнулася з розпадом звичного світу. Це відчуття знайоме багатьом американцям сьогодні.

Присутність українських подій у Нью-Йорку є надзвичайно важливою. За час перебування України у центрі уваги, українська культура здобула багато прихильників. Відвідувачі поверталися, щоб переглянути декілька фільмів поспіль. Навіть на показі “Чутливого міліціонера” у залі лунав сміх і живі емоції.

Кадр з фільму “Два в одному”

Вибір кураторів представити саме твори Муратової виявився вдалим, адже аудиторія Лінкольн-Центру відкрита до експериментального кіно. Роботи Муратової, попри свою специфіку, є зрозумілими для міжнародних кіноманів.

Покази супроводжувалися дискусією в Українському інституті Америки, де обговорювали спадок Муратової. Учасники зустрічі розглядали непростий статус режисерки в історії українського кінематографу.

Аналізувати спадок Кіри Муратової в контексті сучасних подій непросто. Режисерка була аутсайдеркою, не володіла літературною українською мовою і мало цікавилася політикою. Її фільми укорінені у радянській кінематографічній традиції, а пізні роботи критично відображають атмосферу пострадянської Одеси. Кіра Муратова була складною особистістю, і її кіно також.

Кадр з фільму “Зміна долі”

Під впливом війни існує тенденція до спрощення та чорно-білого мислення, що призводить до хибних висновків. Однак, реальність української культури складніша.

Фільми і постать Кіри Муратової часто стають об’єктом дискусій. Але важливо пам’ятати, що до 2014 року політична і громадянська позиція режисерки зазнала змін. Вона підтримувала Україну та засуджувала політику РФ. Її фільми є безцінними документами епохи трансформацій, в яких живе дух неформальної Одеси.

Кадр з фільму “Вічне повернення”

Фільми Муратової допомагають згадати дух Одеси у перші десятиліття після розпаду СРСР. Її герої розмовляють міксом з російської, одеської говірки, української та іноземних мов.

Кіра Муратова була чесною у своїй творчості, вміла вслухатися і вдивлятися у місто, де жила. Її герої – це диваки, які не вписуються у жодні ідеологічні рамки. Ретроспектива дозволяє краще зрозуміти її художню мову та світогляд.

Кадр з фільму “Вічне повернення”

Не випадково Марту Кузьму зацікавила саме творчість Кіри Муратової. Естетика режисерки перегукується із сучасним мистецтвом, відеоартом та одеськими перформансами. Муратова включала у свій мистецький всесвіт елементи мови сучасного мистецтва.

Кадр з фільму “Астенічний синдром”

Сьогодні, коли тривають дебати щодо Одеси та її ідентичності, перегляд робіт Кіри Муратової є актуальним не лише у США, а й в Україні. Важливо, щоб ретроспективи відбулися у Києві, Львові, Харкові та особливо в Одесі, де живе співавтор Муратової, Євген Голубенко.

Читайте УП.Культура в Telegram i WhatsApp!