Серце Лебедина оповив глибокий сум – Україна втратила ще одного відважного сина, капітана Збройних Сил України Станіслава Сергійовича Потапенка. Цей видатний земляк та справжній Герой віддав своє життя, захищаючи рідну Батьківщину від ворожої агресії. Його загибель – це не просто чергова втрата, це незгасна рана, що болить у кожній душі, але водночас є джерелом неймовірної мужності та натхнення для всіх українців. Капітан Збройних Сил України Потапенко Станіслав Сергійович героїчно загинув під час виконання службового обов’язку, потрапивши під підступний ворожий обстріл. Він до останнього подиху залишався вірним присязі, демонструючи приклад безмежної відданості та самопожертви. Пам’ять про Станіслава Потапенка назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, та в історії нашої громади, як символ незламності духу українського народу.Народився Станіслав Сергійович 31 грудня 1981 року у місті Лебедин. Його дитинство та юність пройшли в рідному місті, де він навчався у Лебединській загальноосвітній школі №6. Згодом, прагнучи до знань, Станіслав вступив до Сумського національного аграрного університету, здобувши вищу освіту. Після завершення навчання, протягом понад дев’яти років, Станіслав Потапенко працював на державній службі у Лебединській районній державній адміністрації. Тут він зарекомендував себе як висококваліфікований спеціаліст, надзвичайно відповідальний та сумлінний працівник, завжди готовий допомагати людям та вирішувати важливі питання громади. Його професіоналізм та людяність були прикладом для колег, а його внесок у розвиток району – значним.З перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів на українську землю, Станіслав Сергійович Потапенко без вагань став на захист суверенітету та територіальної цілісності України. Ще у 2014 році він був мобілізований до лав Збройних Сил України через Лебединсько-Липоводолинський об’єднаний міський військовий комісаріат. Він безпосередньо брав участь у бойових діях, демонструючи відвагу та мужність. У період з грудня 2016 по грудень 2017 року, капітан ЗСУ Потапенко служив у складі легендарної 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського. На цій посаді він виконував складні бойові завдання як командир взводу управління 1-ї мінометної батареї. Його служба була сповнена честі та відданості військовому обов’язку, він завжди піклувався про своїх побратимів.Після бойових операцій, Станіслав Сергійович продовжив свою службу у територіальному центрі комплектування. Тут він активно займався рекрутингом, підготовкою та роботою з тими, хто, як і він, обрав непростий, але надзвичайно важливий шлях воїна, захисника Батьківщини. Його досвід та спокійний характер допомагали новобранцям адаптуватися до військової служби. Капітан Потапенко завжди вирізнявся спокоєм, розважливістю та справжнім офіцерським достоїнством. Він був людиною, яка не шукала особистої слави, але здобула її у серцях всіх, хто мав честь знати його. Його вчинки були продиктовані не бажанням визнання, а глибоким почуттям обов’язку та любові до України.Життя капітана ЗСУ Станіслава Потапенка трагічно обірвалося 29 червня 2025 року під час виконання чергового службового завдання. Він загинув під час ворожого обстрілу, як справжній Герой. Це була непоправна втрата для його родини – він був батьком, сином, а також вірним побратимом для своїх товаришів по зброї. Місто Лебедин ніколи не забуде свого Героя, його ім’я назавжди буде вписане в історію України як символ мужності та самопожертви.Прощання з героєм відбулося у рідному місті Лебедин, яке проводжало свого захисника зі сльозами на очах. Чин відспівування пройшов у Свято-Троїцькій Успенській церкві Православної Церкви України (ПЦУ), де зібралися всі, хто бажав віддати останню шану Станіславу. В останню путь капітана Потапенка проводили його рідні, близькі друзі, бойові побратими, колеги, представники місцевої влади, духовенство та небайдужі мешканці громади. Шлях похоронної процесії проліг центральною вулицею міста, усіяною квітами та державними прапорами, утворюючи “живий коридор” шани. Лебедин прощався зі Станіславом у скорботній тиші, і здавалося, що навіть небо плакало разом із громадою, оплакуючи свого захисника.Поховання пройшло з усіма військовими почестями на міському кладовищі, де Станіслав Потапенко навічно поповнив ряди Небесного війська, приєднавшись до полеглих за свободу та незалежність України. Під час скорботної прощальної церемонії зі словами глибокої шани, співчуття та подяки за безприкладну мужність виступили: заступник начальника обласного ТЦК та СП, полковник Роман ПЕРЕКРЕСТОВ; начальник ІІ відділу ТЦК та СП (м.Лебедин), підполковник Ігор ЯЧМЕНЬОВ; а також виконуюча обов’язки міського голови, Світлана ГОРОШКО. У своїх промовах вони одноголосно відзначили високий професіоналізм, незламну відвагу та незламний дух капітана Потапенка. Були підкреслені його сумлінність, відповідальність та безмежна відданість справі захисту України.“Кожен, хто знав Станіслава, знає – це була людина світла, порядна, справжня”, – прозвучало зі сльозами на очах. – “Він не шукав героїзму, але став Героєм для кожного з нас. Він був вірним і надійним. Ніколи не зраджував ні присязі, ні побратимам.” Ці слова найкраще описують сутність капітана ЗСУ Станіслава Потапенка. Прощальна молитва та військовий салют стали останніми земними почестями. Світла пам’ять про капітана Станіслава Сергійовича Потапенка назавжди залишиться в серцях усіх, хто його знав, та в історії громади. Його подвиг – у пам’яті кожного, хто сьогодні живе під мирним небом, завойованим такою дорогою ціною.Вічна шана і невмируща пам’ять Герою. Вічна Слава Станіславу Потапенку. Слава Україні! Героям Слава!