🥀 Першого серпня ковельчани зібралися біля пам’ятника видатної української поетеси Лесі Українки, щоб вшанувати пам’ять цієї талановитої жінки. Цього дня, 112 років тому, завершився її земний шлях, залишивши глибокий слід в історії та культурі України.

До постаменту поетеси прибули представники міської влади: міський голова Ігор Чайка, секретар міської ради Оксана Багнова, заступник міського голови Наталія Маленицька, а також освітяни, працівники культури та численні мешканці громади. Цей захід підкреслив важливість Лесі Українки як національного символу.

Особливо зворушливо прозвучала поезія нашої славетної землячки у виконанні юної ковельчанки Софійки Воробей. Нещодавно дівчинка здобула перемогу на конкурсі читців, що проходив у Колодяжному, продемонструвавши глибоке розуміння та любов до творчості Лесі Українки.

Леся Українка — це не лише літературний феномен, але й символ незламної волі, внутрішньої сили та національної гідності. Її вірші та проза й сьогодні звучать надзвичайно актуально, сповнені пророчого змісту та глибокої мудрості. Її творчість, пронизана любов’ю до України та прагненням до свободи, залишається джерелом натхнення для багатьох поколінь.

«Ти, що була душею завжди вільна…» — ці кілька слів уособлюють багатовікову боротьбу українського народу за свою незалежність та самобутність. Погляди Лесі Українки були сміливими, ідеї — радикальними, а переконання щодо незалежності українського слова й духу — непохитними. Вона значно випередила свій час, а її творчість актуальна донині, спонукаючи до роздумів про минуле, сьогодення та майбутнє України.

Леся Українка залишила по собі величезний творчий спадок: понад 270 віршів, десятки поем, драматичних творів, публіцистичних статей та перекладів світової класики. Цей доробок є невід’ємною частиною української культури та світової літератури.

Під час урочистого заходу до підніжжя пам’ятника поетесі були покладені квіти — як вияв глибокої шани, вдячності та пам’яті про її неоціненний внесок в українську культуру та національну свідомість.

«Ні! Я жива, я буду вічно жити. Я в серці маю те, що не вмирає…». Ці слова Лесі Українки є символом її безсмертя, її незламного духу, який продовжує жити в серцях українців.