У попередньому випуску «НТ» в рамках «Барашівського вісника» ми вже приділили увагу Дню української жінки, який з 2023 року відзначається 25 лютого. Зважаючи на значний обсяг підготовлених матеріалів, одного випуску виявилося недостатньо. Тому сьогодні продовжуємо цю важливу тему, яка залишається актуальною з приходом весни.

Таїсія Павлівна Ларкова, народилася в Барашах 23 січня 1947 року. В шкільному віці її батьки переїхали на Донбас, але Таїсія вирішила залишитися у рідному селі з бабусею. Тут, в Барашах, вона закінчила школу, знайшла своє кохання та вступила до Івано-Франківського медичного інституту.

Після закінчення інституту на початку 70-х років, Таїсія Павлівна два роки працювала на Уралі. Проте її серце завжди було в рідному селі, куди вона повернулася, щоб бути з чоловіком, Олександром Юхимовичем Біленьким, вчителем математики місцевої школи.

У 1974 році Таїсія Павлівна розпочала свою медичну кар’єру в Барашах як терапевт дільничної лікарні. Вона присвятила цій професії сорок років, зустрічаючи на своєму шляху різноманітні виклики та здобуваючи безцінний досвід. Її професіоналізм та відданість пацієнтам неможливо переоцінити.

За роки роботи вона допомогла багатьом серцям забитися в нормальному ритмі, запобігла численним інфарктам та врятувала життя після інсультів. Вдячні пацієнти до сьогодні згадують Таїсію Павлівну добрим словом, висловлюючи щиру подяку за врятоване життя, турботу та професіоналізм. Її внесок у здоров’я громади Барашів є неоціненним.

У наступному випуску «НТ» ми продовжимо розповідь про життя та роботу Таїсії Павлівни Ларкової. Не пропустіть нові цікаві деталі та історії!

У попередньому числі «НТ» в рамках «Барашівського вісника» чимало інформації було приурочено Дню української жінки, який із 2023 року відзначається в Україні 25 лютого. Одного числа газети виявилося замало для підготовлених матеріалів, тож сьогодні продовжуємо тему, яка з приходом весни не втрачає актуальності. Таїсія Павлівна Ларкова народилася в Барашах 23 січня 1947 року. Так склалося, що коли була школяркою, її батьки виїхали на Донбас. Таїса не хотіла покидати рідне село, тому і залишилася у бабусі. В рідних Барашах закінчила школу, зустріла своє кохання і вступила до медінституту в Івано-Франківську. На початку 70-х після закінчення інституту працювала два роки на Уралі, але повернулася в рідне село, де на неї чекав чоловік, вчитель математики місцевої школи Олександр Юхимович Біленький. Медичну кар’єру в Барашах почала у 1974-му терапевтом дільничої лікарні. Цій роботі віддала сорок років. На професійному шляху різного набачилася. Не одне серце змусила битися в нормальному ритмі, не один інфаркт попередила, а скількох витягла після інсульту. До сьогодні вдячні пацієнти згадують добрим словом свою рятівницю, дякують за життя, турботу професійність. Далі — у новому числі «НТ». #НароднаТрибунаЄмільчине