У Підволочиську відбулася зустріч, на яку чекали серцем і молитвою — довгоочікуване повернення Володимира Мотики…

На подвір’ї ліцею імені Івана Франка зібралося дуже багато людей — земляків, друзів, побратимів, знайомих. Усі вони прийшли з єдиною та найважливішою метою: зустріти нашого Героя, мужнього захисника України, жителя селища Підволочиськ Володимира Мотику, який повернувся додому після років полону.

Після довгих років у ворожому полоні, сповнених випробувань та очікування, він нарешті повернувся додому… Повернувся туди, де його завжди чекали, де кожен день його згадували у щирих молитвах. Цей момент став справжнім дивом для всієї громади.

Сьогодні Володимир знову ступив на рідну Підволочиську землю, переступив поріг своєї рідної школи — закладу, з якого колись починав свій шлях у життя. Під час емоційної зустрічі він поділився, що саме неперервна молитва допомагала йому вистояти всі ці важкі роки, перебуваючи у ворожому полоні. Він щиро просив усіх присутніх не припиняти молитися — за матерів, за дітей, за всіх безстрашних захисників України, і особливо за тих, хто ще перебуває в полоні, чекаючи на своє повернення додому. Кожне слово Володимира наповнювалося вірою та надією.

Зустріч з Володимиром Мотикою була по-справжньому теплою, надзвичайно щирою та зворушливою, залишивши глибокий слід у серцях усіх присутніх.

Володимир сяяв оптимізмом, мав гарний настрій і радо спілкувався з усіма, хто прийшов його привітати, відповідаючи на питання та обмінюючись теплими словами.

Директорка ліцею Оксана Коцій вручила йому пам’ятні подарунки від закладу, підкреслюючи його значення як приклада для майбутніх поколінь.

Голова громади Віталій Дацко, звертаючись до Захисника, сказав коротко і щиро, висловивши думки та почуття всієї громади:

«Вітаємо вдома, Володимире! Ми довго чекали на тебе і завжди вірили, що ти повернешся!». Ці слова знайшли відгук у кожному серці, адже кожен мешканець Підволочиська чекав на це повернення.

Володимира прийшли привітати його вірні побратими, теж колишні полонені – Іван Романюк та Андрій Вінницький, які разом з ним перебували багато часу в полоні та весною повернулися додому. Їхня присутність ще більше підкреслила важливість цього дня та їхню незламну дружбу, яка витримала найважчі випробування. Повернення Володимира Мотики – це свято для всіх.

Цей день — про незламну віру, про надзвичайну силу духу, про безмежну любов до Батьківщини та про непереможну силу молитви.

Вітаємо вдома, Володимире!

Україна пишається тобою та твоїм поверненням!