У серці Жидачівської громади, в мальовничому селі Журавків, відбулася подія, що назавжди закарбується в пам’яті місцевих жителів. 13 липня 2025 року, на тихому цвинтарі, відбулося урочисте освячення пам’ятника на могилі полеглого Захисника України Василя Абраміва. Ця подія стала символом глибокої шани та невмирущої пам’яті про Воїна, який віддав своє життя за свободу і незалежність Батьківщини.Життєвий шлях Василя Абраміва розпочався 15 січня 1977 року саме тут, у селі Журавків Жидачівської громади. Він здобував знання у школі села Бережниця, а пізніше продовжив навчання у Жидачівському професійному ліцеї. Після завершення освіти Василь Абрамів пройшов військову службу на Харківщині, здобуваючи необхідні навички та загартовуючи свій характер.З початком повномасштабної агресії, у квітні 2023 року, Василь Абрамів, не вагаючись, пішов добровольцем на захист рідної землі від ворожої навали. Його військова спеціалізація була гранатометник 15-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України, яка носить почесне ім’я Героя України лейтенанта Богдана Завади. У складі цього підрозділу Василь Абрамів віддано виконував свій обов’язок, захищаючи мирне небо України.28 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Мала Токмачка, що на Пологівщині Запорізької області, Воїн Василь Абрамів отримав надзвичайно важкі поранення. Його негайно евакуювали до шпиталю в місті Дніпро, де лікарі до останнього подиху боролися за його життя. На жаль, отримані травми виявилися несумісними з життям, і 13 лютого 2024 року серце 47-річного Захисника України Василя Абраміва зупинилося. Він загинув як справжній герой, який не зрадив своєї присяги.Прощання з Василем Абрамівим відбулося 17 лютого 2024 року у його рідному Журавкові. Церемонія зібрала численних побратимів, родичів, друзів та односельців, які прийшли вшанувати пам’ять загиблого героя. Особливо зворушливим моментом став виступ полковника Збройних Сил України Михайла Мосія, уродженця села Смогів тієї ж Жидачівської громади, який пройшов через пекло найважчих боїв з окупантами. Він подякував усім присутнім за підтримку українських Захисників та за молитву, яка є опорою для Воїнів у цій жорстокій боротьбі. Пісня “Яворина”, яку полковник Мосій присвятив Василю Абраміву та всім полеглим Захисникам України, викликала глибокі емоції. Ці слова, що вперше прозвучали 30 років тому, у 1995 році, під час прощання з Назарієм Яремчуком: «На могилі моїй посадіть молоду яворину. І не плачте за мною, за мною заплаче рідня. Я любив вас усіх, та найбільше любив Україну. Певно в цьому і є та найважча провина моя», – стали символом вічної любові до Батьківщини та жертовності.Пам’ять про Василя Абраміва увічнена не лише на цвинтарі. 23 квітня 2024 року у селі Бережниця Жидачівської громади, на фасаді школи, де навчався Василь, урочисто відкрили меморіальну дошку. Це стало ще одним свідченням того, що його подвиг не буде забутий. Кожна меморіальна дошка, кожен пам’ятник – це не просто камінь чи метал, а жива історія про мужність і самопожертву. Вона нагадує нам про ціну свободи і про те, що кожен Захисник України – це герой, чия пам’ять повинна жити вічно.Вічна пам’ять, шана і слава Герою!