У скорботі Симонів, Гоща, Львів… У скорботі — вся Україна. Сьогодні ми провели в останню дорогу до місця вічного спочинку загиблого у запеклих боях з російськими окупантами Захисника України, нашого земляка Миколи Володимировича Тарасюка. Його ім’я назавжди вписане в історію боротьби за нашу свободу.

Микола Тарасюк народився 23 грудня 1988 року у селі Симонів. Його шлях до знань розпочався у Симонівському ліцеї, після чого він здобув фахову освіту у Рівненському фаховому коледжі Національного університету біоресурсів і природокористування України за спеціальністю «Будівництво та експлуатація будівель і споруд». Подальші роки він поглибив свої професійні знання, навчаючись у Національному університеті водного господарства та природокористування, демонструючи прагнення до розвитку та вдосконалення.

Задовго до того, як став на захист Батьківщини, Микола працював майстром з ремонтних робіт. Він любив свою справу, ставився до неї з повною відповідальністю та сумлінно виконував будь-які поставлені завдання. Його сумлінність відзначали всі, хто мав честь працювати з ним.

Зі слів найрідніших, Микола був людиною щирою, доброзичливою та надзвичайно життєрадісною. Він високо цінував спілкування з друзями, був надзвичайно турботливим батьком та люблячим чоловіком. Його активність, товариськість та щире ставлення до людей завжди залишали позитивне враження. У вільний час Микола любив природу, захоплювався риболовлею, грою на гітарі та активно займався спортом, що свідчило про його різнобічні інтереси та любов до життя.

У 2024 році, коли ворог вторгся на нашу землю, Микола Тарасюк без вагань став на захист Батьківщини. Він мужньо боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Північно-Слобожанському напрямках. Служив у лавах 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України та 156-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Він сам говорив, що під час служби відчував себе на своєму місці, виконуючи найважливішу місію – захист своєї країни.

На жаль, 18 жовтня 2025 року Микола загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області, віддавши своє життя за нашу свободу. За виняткову мужність і непохитну відданість Батьківщині він був нагороджений медаллю «Ветеран війни». У нього залишилися найдорожчі — донечка, дружина, мати, рідні та безліч друзів, які глибоко сумують за ним.

Попрощатися з Героєм, розділити біль непоправної втрати та провести його в останню дорогу прийшли рідні, друзі, бойові побратими, а також жителі Гощанської громади. Це був сумний, але шанований прояв єдності та скорботи.

Поховали Миколу Тарасюка на Личаківському кладовищі у Львові, на полі почесних поховань новітніх Героїв України. Це місце стало останнім притулком для справжнього патріота.

Вічна слава і шана Герою України! Його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.