У цей теплий та сонячний осінній день, 22 жовтня, Славська громада прощалась з Героєм Володимиром Гузенком. Ця подія нагадує нам про високу ціну миру та свободи, яку платять наші захисники.

Володимир, якого рідні лагідно називали Володею, народився і виріс у мальовничому селі Тернавка. До початку повномасштабного вторгнення він був відомий як талановитий майстер столярства та будівництва. Односельці згадують його як надзвичайно добру людину, яка ніколи не відмовляла у допомозі, завжди був щирим, працьовитим та відданим своїй справі. Його золоті руки та добре серце залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав.

Коли ворог ступив на українську землю, Володимир Гузенко, не вагаючись, пішов до війська. Його рішення було продиктоване глибоким патріотизмом та переконанням: хто, як не він, має захищати свою Батьківщину? Він служив стрільцем-номером обслуги в 3 механізованому батальйоні військової частини А4808, віддано виконуючи свій обов’язок.

Своє переконання воїн проніс крізь усі випробування війни. Відданий присязі та служінню українському народові, Володимир до останнього подиху боронив рідну землю від агресора. Його мужність та самовідданість стали прикладом для багатьох.

Життя Героя обірвалося під час виконання бойового завдання в межах н.п. Времівка, Волноваського району Донецької області. Довгий час воїна вважали безвісти зниклим, родина плекала найсвітліші надії, що він ось-ось повернеться додому. На жаль, ці надії не справдилися, залишивши глибоку рану в серцях рідних.

У Героя залишилась велика та любляча родина: тітка Оля, яка замінила йому матір з перших днів життя, донька Христина, вірний брат-близнюк Ігор. Друзі, родина, односельці – усі глибоко скорблять за втратою цієї світлої людини, сина, батька, брата та побратима. Пам’ять про Володимира Гузенка назавжди залишиться у наших серцях.

Чин похорону розпочався на подвір’ї рідного дому, де прощалися з полеглим сином громади. Після молебні в церкві Введення Пресвятої Богородиці, воїна поховали біля храму у Тернавці, на його рідній землі. На знак глибокої пошани до подвигу Володимира у служінні Україні, воїни-побратими урочисто передали родині Державний Прапор – символ його безсмертя.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Ми глибоко розділяємо біль вашої непоправної втрати. Нехай Господь упокоїть душу Героя серед праведних своїх. Вічна пам’ять та слава Володимиру Гузенку!

Світла пам’ять і вічна шана Володимиру Гузенку! Честь!

« повернутися