Трагічна історія ХХ століття назавжди закарбувалася в пам’яті українців численними злочинами радянської тоталітарної системи. Особливо кривавими були 1937 – 1938 рр., коли за ініціативи Сталіна та верхівки радянської влади на території Радянського Союзу був розгорнутий «Великий терор». В УРСР було засуджено 198918 осіб, близько двох третин з них – до розстрілу, решту відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів. Ці політичні репресії стали символом жахливої епохи.

Після арешту, людину позбавляли будь-якого захисту, включно з адвокатським. Про оскарження вироку не було й мови. Під час психологічних знущань та фізичних катувань заарештований був готовий зізнатися у будь-чому. Наказ про введення «Великого терору» схвалював тортури для впливу на репресованих, називаючи нелюдські знущання «фізичним впливом». Такі політичні репресії ламали волю та гідність.

Людей засуджували неправомірно, ігноруючи невинуватість. Все виправдовувалось ідеєю викликати страх у політичних опонентів. Політичні репресії були інструментом залякування.

Нинішня влада використовує ті самі методи, поєднуючи ганебні практики сталінського та нацистського режимів. Щодо політв’язнів та заручників, росія перевершила своїх ідейних наставників – радянську каральну систему – у засобах знущань та позбавлення свободи. Вона катує та вбиває цивільних і військовополонених. Сучасні політичні репресії – це продовження злочинної практики минулого.

Особливо цинічним злочином є застосування ідеологічного насилля до поневолених українських дітей з метою перетворення їх у вірнопідданих московської недоімперії.

Україна бореться не тільки за звільнення своєї землі та відновлення суверенітету, а й за те, щоб сталінські методи «Великого терору» не були інструментом політики у XXI столітті. Боротьба проти політичних репресій триває.