​У третій рік повномасштабного вторгнення Україна зайшла з новим головнокомандувачем. Місяць тому Олександр Сирський замінив на посаді Валерія Залужного. Враховуючи високий рівень довіри до Залужного, для частини суспільства його звільнення стало шоком.

Попри те, що Сирський очолював Сухопутні війська та має досвід успішних операцій під Києвом та на Харківщині, його критикували за те, що під час оборони Бахмута він тривалий час не відводив військових. Не без допомоги анонімних телеграм-каналів, Сирському згадували російське походження та навчання у Москві.

Частина коментарів, зокрема, про «мʼясника Сирського» — генерала, який цінує власні перемоги більше, ніж людські життя, йшла від джерел західних медіа. Ми намагались знайти підтвердження такої оцінки серед військових, які отримували від Сирського накази або їх виконували. Вони називають головкома жорстким, дехто висловлює сумніви щодо правильності кадрових змін у керівництві, але не більше.

У підготовці цього матеріалу ми звернулися за коментарями до тих, хто служив, працював та воював із Сирським. Отримані історії ми поєднали, щоб скласти якомога ширший портрет. Читайте у матеріалі.