У ці літні червневі дні славний 90-літній ювілей завітав до шанованої жительки нашої громади, Лідії Павлівни Ярошевської. Ювілей – це завжди особлива подія, а 90 років – це ціла епоха, сповнена мудрості, досвіду та незабутніх моментів.

Лідія Павлівна народилася 13 червня 1935 року в мальовничому селі Нарцизівка, у великій та дружній сім’ї. Її дитинство пройшло в часи важких випробувань, але родинне тепло і підтримка завжди були поруч. Навчалася в Нарцизівській початковій школі, а середню освіту здобувала спочатку в Ясенецькій восьмирічній школі, а згодом у Лукашівській середній школі, де отримала повну середню освіту. Роки Другої світової війни стали справжнім пеклом для родини – вони змушені були три роки переховуватися в селі Зозів, рятуючись від жахіть війни. Сім’я втратила єдину годувальницю – корову, яка трагічно загинула на очах у матері від влучання снаряду. Батько, повернувшись з війни інвалідом, докладав усіх зусиль, щоб підтримати родину.

Незважаючи на важкі часи, Лідія Павлівна, по закінченню школи, вирішила здобути професію бухгалтера. Її наполегливість та прагнення до знань привели її до Брацлавського технікуму, після закінчення якого її направили на роботу в колгосп села Костянтинівка. Там вона віддано працювала за спеціальністю протягом 13 років, здобуваючи цінний досвід та повагу колег. У Костянтинівці ювілярка зустріла свою долю, вийшла заміж і створила сім’ю. У цьому селі народилися їхні три сини – справжні соколи, які стали гордістю для батьків.

Але бажання повернутися в рідну Нарцизівку виявилося сильнішим за все. Сім’я переїхала на постійне місце проживання на маленьку батьківщину Лідії Павлівни. Вони збудували затишний дім, посадили фруктовий сад і виростили, виховали та вивчили своїх синів, давши їм добру освіту та путівку в життя. Згодом Лідія Павлівна працювала у селі Лукашова на птахорадгоспі, де сумлінно виконувала обов’язки бухгалтера, заправниці та завідувачки складом. З цього місця роботи колеги проводжали її у 1990 році на заслужений відпочинок. На жаль, вже багато років немає поруч коханого чоловіка, з яким разом виростили синів. Але серце Лідії Павлівни сповнене теплом і радістю від шестеро онуків та трьох правнуків.

На ювілей матері завітали двоє синів з сім’ями, родина. Найменший син вже багато років з сім’єю проживає за кордоном, але серцем і думками він завжди поруч з мамою та братами, вітаючи усіх телефонним дзвінком. Лідія Павлівна – надзвичайно добра, щира та турботлива мати. Життєрадісна, подільчива, щедра сусідка, яка має чимало вірних подруг.

Допомагають поратися біля будинку та доглядають за Лідією Павлівною невістка Олена та середній син Микола. У цей святковий день до її господи завітала староста села Лариса Вінничук із діловодом Світланою Скалацькою. Вони радо вітали довгожительку із 90-річним ювілеєм, дякували за багаторічну працю на благо Липовеччини і, за дорученням міського голови, вручили жінці Подяку міської ради, квіти та подарунок. Зігріта теплом сердець своїх дітей, увагою посадовців, Лідія Павлівна почувалася розчуленою і щасливою.

Щиро вітаємо ювілярку з поважною датою! Перемоги Вам та родині, шановна ювілярко, мирного неба, міцного здоров’я, злагоди й добробуту великій сім