Його серце завжди билося з безмежною любов’ю до рідної української землі, своєї родини та людей, що його оточували. Він був справжнім прикладом невтомної старанності, неперевершеної працьовитості, глибокої мудрості та непохитної справедливості. Таким Юрій Садівський залишиться в пам’яті кожного, хто знав його, назавжди…

Садівський Юрій Петрович (31.03.1975 р.н.) – народився і виріс у селі Шуляки на Жашківщині. Після успішного закінчення місцевої школи, він обрав шлях здобуття спеціальності бухгалтера, успішно завершивши навчання у Чигиринському технікумі. Згодом, виконавши свій громадянський обов’язок, пройшов строкову військову службу, після чого повернувся до рідного села і розпочав свою трудову діяльність у тракторній бригаді. Саме у Шуляках його спіткала доля, і він зустрів свою майбутню дружину Альону Русланівну, з якою створив щасливу сім’ю. У цьому міцному шлюбі подружжя Садівських виховало трьох чудових діток – Ольгу, Петра та Мирослава. Юрій Петрович жив заради них, присвячуючи всі свої зусилля забезпеченню їхнього майбутнього. З часом він не зупинився на досягнутому, а став успішним фермером-одноосібником, постійно займаючись саморозвитком. У віці 40 років, прагнучи розширити свої знання, він вступив на заочне відділення економічного факультету Уманського педагогічного університету ім. П. Тичини, де здобув вищу освіту. Його активна громадянська позиція проявилася і в обранні депутатом Шуляківської сільської ради. Він був поміркованим та діяльним жителем села, який завжди вболівав за долю та майбутнє рідного краю, докладаючи максимум зусиль для його процвітання.

З початком повномасштабного вторгнення ворога на українську землю, Юрій Садівський, не вагаючись, став на захист Батьківщини. 11 березня 2022 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України. Близько року відважний воїн перебував на найнебезпечніших нульових позиціях на Харківщині, виконуючи обов’язки сержанта у складі реактивної бригади. Після її розформування, він був переведений до військової частини А1823, де продовжив служити на посаді тракториста-машиніста екскаватора відділення інженерної техніки вже на Дніпропетровщині. Юрій Петрович неодноразово отримував Подяки від командування за зразкове та відмінне виконання своїх функціональних обов’язків. Він ніколи не уникав відповідальності, завжди демонстрував мужність та незламний дух бійця. Однак пекло війни, через яке довелося пройти за ці роки, не минуло безслідно і позначилося на його здоров’ї. Під час несення служби життя Юрія Садівського раптово обірвалося 3 липня 2025 року у військовому шпиталі міста Дніпро, залишивши глибокий біль у серцях рідних та близьких.

Смерть забрала вольового та мужнього воїна Юрія Садівського у його згорьованої родини: у матері, дружини, улюблених діток, братів. Це також непоправна втрата для всієї нашої громади, яка втратила гідного і порядного земляка. Разом з усією Жашківською громадою, схиляючи голови у глибокій скорботі, щирі співчуття висловлюють міський голова Ігор Цибровський, депутатський корпус, виконавчий комітет, апарат виконкому та відділи Жашківської міської ради. Гіркий біль огорнув серця кожного, хто зустрічав загиблого воїна «на щиті» та проводжав його в останню дорогу. Церемонія прощання з Юрієм Садівським відбулася у його рідному селі Шуляки 8 липня, де сотні людей прийшли віддати останню шану герою війни.

Життєва зірка цього мужнього воїна згасла, але на небі віднині з’явилася ще одна яскрава зірка. Вона завжди нагадуватиме нам про Юрія Садівського – мужнього захисника України-земляка, якого ми шануватимемо та пам’ятатимемо вічно. Його подвиг не буде забутий, адже він віддав найцінніше – своє життя – за мир і свободу України. Світла пам’ять Герою!

Слава і шана захиснику України…

« повернутися