За даними Державної прикордонної служби України, у 2024 році близько пів мільона українців, які виїхали за кордон, не повернулися додому. Ця цифра свідчить про значне зростання: це втричі більше, ніж у 2023 році, коли різниця між тими, хто виїхав, та тими, хто повернувся, становила 134 тисячі осіб. Загалом, за три роки повномасштабної війни, приблизно три мільйони громадян України не повернулися на батьківщину. Це майже стільки ж, скільки за попередні 11 років до початку вторгнення у лютому 2022 року. Такий масштабний виїзд та неповернення українців є серйозним викликом для демографічної та соціально-економічної стабільності країни.

Зростаюча кількість українців за кордоном, які не прагнуть повертатися, викликає глибоке занепокоєння щодо майбутнього населення України та її економічного потенціалу. Аналізуючи ці тривожні дані, стає очевидним, що війна стала ключовим чинником цих демографічних змін. Багато людей були змушені покинути свої домівки через пряму загрозу життю, шукаючи прихистку та безпеки для себе та своїх родин у країнах Європи та за її межами. Однак, з плином часу, у місцях тимчасового перебування формуються нові умови життя, люди знаходять роботу, інтегруються в місцеві спільноти та налагоджують соціальні зв’язки, що суттєво ускладнює їхнє рішення про повернення. Це явище часто називають “міграція українців” у контексті тривалого перебування за межами рідної країни.

Фактори, що впливають на остаточне рішення не повертатися додому, є комплексними та різноманітними. Серед них – нестабільна безпекова ситуація на значній частині території України, економічна невизначеність, відсутність достатніх можливостей для гідного працевлаштування, а також доступність якісної медицини, соціальних послуг та освіти за кордоном. Крім того, значна частина тих, хто виїхав, особливо сім’ї з дітьми, вже адаптувалися до європейських або інших міжнародних стандартів життя та системи освіти. Для них повернення може означати втрату певного рівня комфорту, стабільності та доступу до ресурсів, до яких вони вже звикли. Це особливо актуально для біженців з України, які вже облаштувалися за кордоном.

Ці міграційні тенденції мають довгострокові наслідки для загальної демографічної ситуації України. Постійне скорочення населення, особливо серед осіб працездатного віку, може призвести до критичного дефіциту робочої сили, значного зменшення податкових надходжень до бюджету, посилення навантаження на пенсійну систему та загального уповільнення економічного відновлення країни після завершення воєнних дій. З огляду на ці виклики, уряду та громадянському суспільству необхідно розробити та впровадити комплексні, привабливі стратегії для стимулювання повернення своїх громадян. Це має включати програми відновлення інфраструктури, створення нових робочих місць, надання гарантій безпеки та суттєве покращення якості соціальних послуг.

Зменшення відтоку українців за кордоном та активне стимулювання повернення тих, хто вже перебуває за межами країни, є абсолютно життєво важливим завданням для майбутнього повоєнного розвитку України. Це завдання вимагає не лише цілеспрямованих державних ініціатив, а й активної участі міжнародних партнерів, які можуть надати необхідну підтримку у створенні привабливих та стабільних умов для репатріації. Глибоке розуміння масштабів та наслідків “війни і міграції” є першим та найважливішим кроком до розробки ефективних рішень, спрямованих на збереження та сталий розвиток української нації.