Фермери розповідають про значні збитки, які завдають ці дикі птахи. Хоча самі рослини рису не є об’єктом їхнього інтересу, фламінго активно шукають на затоплених полях молюсків, комах та інших дрібних безхребетних, що є частиною їхнього природного раціону. Під час цього процесу птахи витоптують ніжні рисові пагони, руйнуючи посіви та створюючи серйозні проблеми для аграріїв. Деякі фермери повідомляють, що втрати врожаю на окремих полях сягають вражаючих 90%, що ставить під загрозу їхній економічний добробут та місцеве сільське господарство.

Для боротьби з цією новою загрозою місцеві фермери вдаються до виснажливих патрулювань своїх угідь. Вони працюють цілодобово, вдень і вночі, намагаючись відлякати зграї фламінго від своїх цінних посівів. Однак, як показує практика, ці зусилля часто виявляються малоефективними: птахи, щойно відігнані з одного поля, просто переміщуються на сусіднє, продовжуючи свою руйнівну діяльність. Це створює замкнене коло проблем, де фермерська спільнота змушена постійно перебувати у стані пильності.

Енріко Фаббрі, один із фермерів, що постраждали від дії фламінго, із сумом ділиться своїми переживаннями: “Це зовсім нові для нас обставини, такого раніше ніколи не траплялося. Ти вкладаєш стільки часу, праці та турботи у підготовку землі, у вирощування врожаю. А потім, коли рослини тільки починають рости, це відчуття, ніби у тебе відібрали новонароджену дитину. Це дуже боляче”. Ці слова відображають глибоке розчарування та відчай, з якими стикаються ті, хто щодня працює на землі.

Поява фламінго на півночі Італії є відносно недавнім явищем, яке почалося приблизно чверть століття тому. Причиною міграції стало спустошення їхніх традиційних місць гніздування в Іспанії, що було спричинене тривалими та виснажливими посухами. Донедавна ці птахи обмежувалися територією природного заповідника, розташованого на південь від річки По. Однак, зміни клімату та пошук нових джерел живлення змусили фламінго розширити свій ареал, і тепер вони вторгаються в сільськогосподарські угіддя, що раніше було нехарактерним для їхньої поведінки.

Орнітологи, зі свого боку, пропонують фермерам застосовувати більш системні та ефективні методи контролю, замість ручного відлякування. Серед рекомендованих стратегій – оточення рисових полів високими деревами або чагарниками, що може перешкоджати птахам приземлятися та пересуватися. Ще одна дієва порада полягає у зниженні рівня води на полях: замість звичних 30 см, достатніх для вирощування рису, пропонується підтримувати рівень 5-10 см. Цього обсягу води все ще вистачає для розвитку рису, але вже замало для комфортного пошуку здобичі фламінго. Впровадження таких екологічних та адаптивних рішень може допомогти зменшити конфлікт між дикою природою та сільським господарством, зберігаючи при цьому біорізноманіття та врожай.