Фермер Дмитро з Красносільського, який надавав безкоштовне молоко для ніжинців, вдячний своєму колективу і ЗСУ
Сьогодні, коли Чернігівщина і Ніжин, зокрема, поступово оговтуються від наслідків повномасштабного вторгнення російських загарбників і повертаються до звичного життя, ми можемо і повинні розповісти про тих, хто включився у спільну справу, надаючи допомогу іншим. Насамперед, це чимала волонтерська гвардія, фермери, пересічні ніжинці.
Варто згадати фермера Дмитра з Красносільського – саме так його тоді називали. Майже місяць він надавав для ніжинців безкоштовне молоко. За підрахунками, за час активних бойових дій тільки Ніжин отримав близько 95 тонн цього продукту.
Ми, журналісти, досить тривалий час напрошувалися на бесіду з Дмитром. Це виявилося непросто, оскільки він дуже зайнята людина. Навіть у день зустрічі нам довелося чекати Дмитра понад годину. Але сама зустріч, атмосфера, в яку ми попали, були варті згаяного часу.
Спочатку трішки – про атмосферу. Уявіть собі такий оазис посеред поля, який створили люди. Це не просто звичайна ферма, як звикли ми собі уявляти. Це цілий комплекс з будівель, де почуваються добре і тварини, і люди, котрі їх обслуговують. Саме так – спершу про тварин, з особливою повагою. Бо вони – один з найголовніших скарбів СТОВ «Надія». Завдяки праці на фермі люди мають можливість годувати сім’ї.
Тут є навіть готель зі справжнісіньким ресепшном, де можна замовити каву і номер, щоб перепочити. У готелі охайно і затишно. Зроблено чудовий ремонт. З любов’ю упорядкована і територія біля готелю: доріжки викладені тротуарною плиткою, гарно облаштовані клумби, є бесідка і садова гойдалка.
Нарешті з’являється наш головний герой. Привітний молодий чоловік перепрошує за доставлені незручності. Знайомимося. Дмитро Свистільник – керівник ферми СТОВ «Надія». Родом з Чернігова. Закінчив Київський політехнічний інститут. Мав намір пов’язати життя з правоохоронними органами. Але випадково, за сприяння друга, у 2013 році потрапив до с. Красносільське Борзнянського району Чернігівської області.
Розпочинав з роботи дояра, яка, до речі, повністю автоматизована. З часом «доріс» до посади керівника. Кидати роботу поки що не збирається, оскільки чоловіка все влаштовує: комфортні умови, пристойна зарплатня, злагоджений колектив. Дмитро рідко покидає межі ферми – весь час відбирає робота.
«Це вже мій дім, а не просто робота. Як я можу покинути рідну домівку?» — ставить риторичне запитання чоловік.
Про свою роботу Дмитро розповідає із захопленням: «Це дуже кропітка праця. Надважкий період – з квітня по кінець жовтня. Щодня потрібно доїти, годувати, прибирати у приміщеннях. Протягом зими обраховуємо, як жити у наступному році. Від того, як тварину годують, лікують, доять, напряму залежить процес виробництва молока. Зауважу: молока екстра ґатунку! Наш продукт має відповідні до норм параметри жиру, білка, чистоти. Для цього на фермі є все необхідне обладнання».
Будувати ферму розпочинали з нуля. Перші корови з’явилися у середині червня 2013 року. Спочатку доводилося важко. Крок за кроком рухалися вперед. Наразі на фермі СТОВ «Надія» налічується 1650 корів. З них 1350 – дійного стада. А ще 1000 телят, 900 бичків.
На фермі працюють майже 100 чоловік. Переважна більшість – місцеві або з навколишніх сіл. У колективі чимало молоді, адже робота потребує сил, енергії, вміння користуватися сучасним обладнанням. Працюють 24/7 у дві зміни – нічну і денну.
На фермі підключений WI-FI для обслуговуючого персоналу. Наведений у приміщеннях лад дозволяє працівникам носити капці, а не гумові чоботи, як ми звикли. Кожна тварина чипована, знає своє місце. І кожна має свій гумовий килимок.
Корми збалансовані, включають у себе 9-11 інгредієнтів. Щодоби потрібно у середньому до 60 кг корму на голову. Вигул на фермі не передбачений, але свіжого повітря, світла, тепла і кормів тваринам вдосталь.
